Віра з гірчичне зерно.

   Хто з віруючих людей, читаючи про віру з гірчичне зерно, коли ставив собі питання – а яка ж у мене віра?

« І сказали апостоли Господу: додай Ти нам віри!
 А Господь відказав: коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас!»  від Луки 17:5-6

   Непомітне, гірке на смак, неперспективне і малообіцяюче на перший погляд, і, разом з тим, – здатне перевершити всі очікування, – так Ісус сказав про Царство Боже, використавши як приклад гірчичне зернятко.     
    Закваска до тіста точно не те, що хочеться з’їсти також…але те, що виходить в результаті – це смакота, духмяний хліб, до якого так і тягнеться рука.

    Так само і Слово Боже, яке сіється нам у серце веде нас до чогось дуже прекрасного і великого, до Царства Божого, яке так гарно описує Ісус в цих притчах.

   « Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.» послання до Римлян 10:17

     Якщо ми чуємо Бога, звідси і повинна народжуватися віра, і тоді тієї маленької віри з гірчичне зерно буде досить для того, щоб Його слово здійснилось у нашому житті.

    Царство Боже – щось невимовно прекрасне, куди хочеться потрапити. Єдине, що початися це Царство має з чогось гіркого і кислого для душі (як гірчиця чи закваска) – з покаяння у гріхах, з почуття вини перед Богом, з визнання себе грішником, що заслуговує покарання.

     Відчуття не з найприємніших…так…проте…а що чекає нас потім? Царство Боже, місце, куди прагне наша душа, визнаємо ми це чи ні.