Хто ми: Церква “Виноградна Лоза” хоче здійснювати довготривалі зміни у житті людини та суспільства

Наша місія: набувати і зрощувати повністю посвячених послідовників Ісуса Христа!

Ось як ми здійснюємо зміни, це рушійна сила всього, що ми робимо!

Ціль

Ставати подібними на Христа. Аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри й пізнання Сина Божого, Мужа досконалого, у міру зросту Христової повноти.

Еф.4:16

Бачення

Щоб кожен, хто отримав Духа Святого, не змарнував своє життя, реалізував своє покликання і приніс рясний плід на хвалу Божої Слави.

(Еф.1:13-14, Фил.2:11)

Добра Новина

Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим.

(Тит.3:5, Еф.2:8-9)

ЦІННОСТІ ЦЕРКВИ:

ІСУС ЛЮБИТЬ І БУДУЄ СВОЮ ЦЕРКВУ!

Ми цінуємо і любимо церкву, тому що Ісус цінує і любить її.
Ми цінуємо у церкві те, що Ісус цінує у ній:

Цінність 1 - Поклоніння

Поклоніння

Шукати щастя і насолоду в поклонінні Славній Божій Величі. 
(Пс.15:11)

Цінність 2 - Наставництво

Наставництво

Тісні стосунки наставництва в церкві заради подібності на Христа.
(2Тим.2:2)

tsinnist 3 Spilnist

Спільність

Спільність із церквою в праці як частини одного тіла Христа.
(1Кор.12:4-20)

Цінність 4 - Благовістя

Благовістя

Любов до світу, який гине і проповідь Євангелії Величі Христової!
(Івана 3:16)

Дiї.1:8 Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.

“Бог створив нас із одним єдиним прагненням: радісно являти Його БЕЗМЕЖНУ ВЕЛИЧ у всіх сферах життя».

(Джон Пайпер)

В церкві Виноградна Лоза ми віримо, що справжній вірний послідовник Ісуса Христу повністю посвячений! Живе для Нього.
Учень – це повністю посвячений послідовник Христа.
Учень – прагне бути подібним на Ісуса Христа!!!
Учень – це той, що відтворюється!!!
Учень – це той, що примножує Царство.

Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. 

(2 Кор.4:15 )

…побудую Я Церкву Свою!

(Матв.16:15)

Історія Церкви​

Церква – головний проект Ісуса Христа на землі. Церква належить Ісус Христу. Ісус сказав: “Я побудую церкву Свою…” Він завжди виконує Своє Слово. Ісус будує свою церкву:

Перед вознесінням, Ісус сказав: «Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дiї.1:8). На п’ятдесятий день після Його воскресіння, Дух Святий зійшов на перших християн і об’єднав їх в одну церкву. З того часу учні Ісуса утворюють нові і нові церкви від свого міста до «краю землі».

 Місто Львів називають містом храмів, проте місто здобуло собі також славу одного із найбільш корумпованих міст України. Наше місто потребує не просто більше релігійних споруд, а живих церков, де люди знають Ісуса особисто. Львів, місто, яке славиться красивою архітектурою, ми хочемо, щоб Львів прославив Бога красивими серцями. 

   Львів – не мале місто, враховуючи студентів і переселенців тут проживає до 1 млн. мешканців. Тому наше місто потребує, ще дуже багато живих церков. В 2002 році наш ст. пастор Ігор Гранатюк прийняв учать у початку церкви «Скинія».  В 2006 Бог покликав його починати нову церкву, якій дали назву Виноградна Лоза.

ПОВТ. ЗАК. 8:2 

І БУДЕШ ПАМ’ЯТАТИ ВСЮ ТУ ДОРОГУ, ЩО ГОСПОДЬ, БОГ ТВІЙ, ВІВ  ТЕБЕ НЕЮ

Наша Історія

Ми усім серцем дякуємо нашому Господу Ісус Христу, який спас нас і веде нас як пілігримів крізь усі життєві труднощі та перешкоди

ПОЧАТОК (2004р.)

Церква «Виноградна Лоза» взяла свій початок з групи молоді, яка організовувала християнський англійський мовний клуб у Львові в 2004. В одному із Англійських таборів навернулись до Господа молоді дівчатка Юля Мудрецька, Юля Мамедова, Ліля Осуховська…

АНГЛІЙСЬКИЙ КЛУБ

Місіонерка із США Sundra розпочала англомовний клуб, відповідальність за який від церкви «Скинія» була покладена на Гранатюка Ігоря. Молоді дівчата відразу приєдналися до команди помічників організації клубу.

ДУХОВНИЙ РІСТ (2005р.)

Через пів року місіонерка залишила Україну – команда молодих християн, прийняла на себе відповідальність за продовження клубу. Ігор Гранатюк вів командні зустрічі аналізу і підготовки, а також готував частування після програми клубу. Загалом клуб тривав 3 роки. Молодь навчалася Слову в домашніх групах по курсах БІ. Зростала духовна спільність і дружба.

МІЖНАРОДНИЙ ТАБІР (2006р.)

Через 2 роки у 2006р на основі клубу був організований міжнародний християнський табір на Азовському морі, в якому Бог через думки і місіонера Шеннона Форда почав говорити про початок нової церкви. Цього літа прийняла рішення про хрещення Юля Гранатюк. Через рік молитов, вагань та сумнівів Бог привів до рішення про початок церкви: «Виноградна Лоза».

АНГЛОМОВНИЙ ТАБІР (2007р.)

ХРЕЩЕННЯ (2007р.)

Після таборі на одному із озер біля Львова прийняли хрещення: Юля Мамедова, Ліля Осуховська, Володя Косаревич, Оля Троценко, Олександра Троценко, Ростислав Процюк і ще декілька людей. Близько 3 років молодь ішла до хрещення – це було викликом для всіх, враховуючи контекст релігійних переслідувань з боку рідних, оскільки всі були з невіруючих сімей. Також приєднались допомагати із організацією церкви Святослав Добрянський і Олег Якимів із дружиною.

ВІДКРИТТЯ ЦЕРКВИ (2007р.)

Церква почалася з 10 чоловік молоді і молодим пастором Ігорем Гранатюком, якому в той час було всього 26 років. Незважаючи на молодий вік, Бог будував мудрістю через нього церкву в мудрому керівництві та здоровому навчанні Слова. З духовним ростом пастора, духовно зростала церква, оскільки все, що він вивчав в богословських інститутах і в Слові він відразу передава команді. В основі бачення та структури церкви була і є церква малих домашніх груп. Церква робила і продовжує акцент не на програми і заходи, а на особисте зрощування учнів.

ПЕРШІ СЛУЖИТЕЛІВ (2008р.)

В березні 2008 року на служіння церкви прийшла сім’я Цецьорків, які були в пошуках Бога і спільноти і мали величезну молитовну потребу щодо їх брата Богдана. Михайло, молодший син з мамою Оксаною активно почали ходити на малі групи і досліджувати Писання. В таборі 2008 року Михайло прийняв рішення йти за Христом і через тиждень охрестився. Життя Михайла до Христа було наповненим залежностями від алкоголю і наркотиків. Христос так кардинально змінив життя Михайла, що він одразу зупинив стосунки з коханою дівчиною, якій щиро свідчив про благодать. Єлизавета в межах одного місяця, бачачи вірність і невідступність Михайла покаялася і прийняла хрещення. Зараз вони молода активна сім’я, яка служить для Бога підліткам міста. Михайло зараз диякон та адміністратор церкви. 

ОДИН ГОСПОДЬ,
ОДНА ВІРА,
ОДНЕ ХРEЩЕННЯ! (ЕФ.4:5)​

В ЩО МИ ВІРИМО?

Ісус застерігав, що в останні дні з’являться багато лжевчителів. Наша ціль ретельно досліджувати і обережно пояснювати Біблію. Ми віримо, що Біблія достовірна, актуальна і практична!

Ми віримо, що Святе Письмо Старого Заповіту, а саме: 5 книг Мойсеєвих, книга Ісуса Навина, книга Суддів, книга Рут, дві книги Царів, дві книги Самуїлові, дві книги Хронік, книга Ездри, книга Неємії, книга Естер, книга Йова, Псалми, Притчі Соломона, Еклезіаста, Пісні Пісень, книги пророків: Ісаї та Єремії, Плач Єремії та книги пророків: Єзекіїля, Даниїла, Осії, Йоіла, Амоса, Овдія, Йони, Михея, Наума, Авакума, Софонії, Огії, Захарії і Малахії, також і книги Нового Заповіту, а саме: Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана, Дії Апостолів, послання Якова, два послання Петра, три послання Івана, послання Юди, послання ап. Павла до Римян, два послання до Коринтян, послання до Галатів, до Ефесян, до Филип’ян, до Колосян, два послання до Солунян, два послання до Тимофія, послання до Тита і Филимона, послання до Євреїв і Об’явлення Івана – істинно натхнені Святим Духом, тому всі ці книги разом складають єдино істинне одкровення роду людському і повинні бути єдиним джерелом Богопізнання. Біблія в своєму оригіналі є безпомилковим і непогрішимим Словом Божим, усі частини якого є Богонатхненими. Бог говорив у Святому Письмі за допомогою подвійного авторства. Святий Дух настільки керував авторами, що не дивлячись на індивідуальність характеру і відмінність в стилі написання, кожне слово, записане ними, є Словом Божим вцілому і в окремих його частинах. [1]

Ми віримо, що Біблія є єдиним незмінним і досконалим (непогрішним) правилом та мірилом нашої віри і поведінки. Незважаючи на те, що може бути декілька варіантів практичного застосування кожного тексту Писання, існує тільки одне його справжнє значення. Слово Боже є об’єктивним одкровеням. Дух Святий, просвічуючи кожного віруючого, відкриває розуміння Святого Письма за допомогою звичайного історико-граматичного тлумачення кожного слова в його контексті. [2] Відповідальністю кожного віруючого є ретельне дослідження й застосування значення Писання в практичних обставинах життя.

Ми віримо, що існує лише один, живий, істинний і вічний Бог [3] досконалий у всіх Своїх атрибутах, єдиний в сутності, вічно існуючий у трьох Особистостях – Отець, Син і Дух Святий, – кожна з Яких рівнозначно заслуговує поклоніння і послуху. Отець, Син і Святий Дух [4], у Своїй сутності та рисах – досконалі, вічнорівні і нероздільні [5], так що Отець є істинний, вічний Бог [6], Син – істинний, вічний Бог [7] і Святий Дух – істинний, вічний Бог [8].

Бог Отець

Бог Отець є першою Особою в Божественній Трійці, Яка керує всіма подіями згідно Своєї волі і благодаті (Пс. 144:8-9; 1 Кор. 8:6). Він – Творець всього видимого і невидимого, рухомого і нерухомого (Бут. 1:1-31; Еф. 3:9), єдиний абсолютний правитель Всесвіту. Він – суверенний у творінні, провидінні і викупленні (Пс. 102:19; Рим. 11:36). Його батьківство визначається положенням у Трійці і ставленням до людства. Як Творець Він є Батьком для всього людства (Еф. 4:6), але Він також є і духовний Отець, тільки для віруючих (Рим. 8:14; 2 Кор. 6:18). Все, що відбувається, Він передбачив для Своєї слави (Еф. 1:11). Він невпинно керує всіма істотами і подіями (1 Цар. 29:11). Будучи суверенним у творінні, Бог водночас не є автором або творцем зла і гріха. Він ненавидить гріх (Авв. 1:13; Ів. 8:38-47). Він також не применшує відповідальності за гріх усіх мислячих істот (1 Петра 1:17). Бог Отець по Своїй милості вибрав перше закладин світу Своїх дітей, які є Його власністю, для вічного спасіння [9] (Еф. 1:4-6). Він прощає гріхи всім, хто приходить до Нього через Ісуса Христа; Він є Отцем прощених грішників (Ів. 1:12; Рим. 8:15; Гал. 4:5; Євр. 12:5-9).

Бог Син

Ісус Христос є другою Особою у Божественній Трійці. Він володіє всіма характеристиками Бога рівного Богові-Отцеві в значущості і вічності (Ів. 10:30; 14:9). Ми віримо, що Бог-Отець створив усе за радою волі Своєї через Ісуса Христа, Сина Свого, Яким все існує і діє [10].

Ми віримо, що при Боговтіленні Христос добровільно відмовився користуватися Своїми Божественними привілеями, але не втратив Своєї Божественної сутності в жодній мірі. При втіленні друга особа Трійці стала повністю подібною до людини і стала Боголюдиною (Фил. 2:5-8; Кол. 2:9). Ми віримо, що Ісус Христос у нерозривній єдності поєднує у Собі якості, властиві людині і Богу (Мих. 5:2; Ів. 5:23; Кол. 2:9). Ми віримо, що Ісус Христос народився від діви (Іс. 7:14; Матв. 1:23,25; Луки 1:26-35); Він був Богом в плоті (Рим. 1:1, 14); метою Його втілення було відкрити Бога людям, звільнити людину від рабства гріха і відновити Царство Боже на землі (Пс. 2:7-9; Іс. 9:6; Ів. 1:29; Фил. 2:9-11; Євр. 7:25 -26; 1 Петра 1:18-19).

Ми віримо, що Ісус Христос здійснив наше спасіння через пролиття Своєї жертовної крові, померши на хресті, зробив це добровільно, ставши замісною і викупною жертвою (Ів. 10:15; Рим. 3:24-25, 5:8; 1 Петра2 : 24). На підставі жертовної смерті Ісуса Христа, грішник, який увірував в Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя, звільняється від покарання і влади гріха, а в майбутньому – і від самої присутності гріха, оголошується праведним і входить у сім’ю Божу (Рим. 3:25, 5:8-9; 2 Кор. 5:14-15; 1 Петра 2:24, 3:18).Ми віримо, що наше виправдання здійснено Його буквальним, фізичним воскресінням з мертвих і що Він зараз знаходиться праворуч Отця, будучи нашим Посередником, Заступником і Первосвящеником (Матв. 28:6; Лук. 24:38-39; Дії. 2:30 – 31; Рим. 4:25, 8:34; Євр. 7:25, 9:14; 1 Ів. 2:1).

Ми віримо в буквальне тілесне воскресіння Ісуса Христа за Писанням [11].Воскресінням Ісуса Христа з мертвих, Бог Отець підтвердив Божественність Ісуса Христа. Факт воскресіння також довів, що Бог Отець прийняв викупну жертву Свого Сина на хресті. Крім того, тілесне воскресіння Ісуса Христа є гарантією майбутнього життя через воскресіння для всіх віруючих (Ів. 5:26-29, 14:19; Рим. 1:4, 4:25, 6:5-10; 1 Кор. 15: 20, 23).

Ми віримо, що Ісус Христос повернеться, щоб через підхоплення забрати свою Церкву, яка є Його тілом. Після чого повернеться знову у славі, щоб встановити Тисячолітнє царство на землі (Дії 1:9-11; 1 Сол. 4:13-18; Об. 20). Ми віримо, що Ісус Христос є Той, через Кого Бог Отець буде судити все людство (Ів. 5:22,23). Як посередник між Богом і людиною (1 Тим. 2:5), Голова Церкви (Еф. 1:22, 5:23; Кол. 1:18), грядущий Цар усього Всесвіту, що буде царювати на троні Давида (Іс. 9 : 6; Лук. 1:31-33), Ісус Христос буде Суддею для тих, хто відкинули Його і не увірували в Нього як в Господа і Свого особистого Спасителя (Матв. 25:14-46; Дії. 17:30-31 ).

Бог Дух Святий

Ми віримо, що Дух Святий є третьою Особою Божої Трійці, що володіє всіма атрибутами Бога включаючи інтелект (1 Кор. 2:10-13), емоції (Еф. 4:30), волю (1 Кор. 12:11).Він нескінченний (Євр. 9:14), всюдисущий (Пс. 139:7-10), всезнаючий (Іс. 40:13-14), всемогутній (Рим. 15:13) та істинний (Ів. 16:13). У всіх Божественних атрибутах Дух Святий рівний Отцю і Сину (Матв. 28:19; Дії 5:3-4, 28:25-26; 1 Кор. 12:4-6; 2 Кор. 13:14; Єр. 31 :31-34; Євр. 10:15-17).

Ми віримо, що служіння Святого Духа, насамперед, виражається в одкровенні Божої волі всьому людству. Дух Святий діяв у творенні (Бут. 1:2), у втіленні (Матв. 1:18), у формуванні Писання (2 Пет. 1:20-21) і в справі порятунку (Ів. 3:5-7). Ми віримо, що в день П’ятидесятниці почалося особливе служіння Святого Духа – творення Церкви. У цей день Дух Святий зійшов від Отця, як було обіцяно Христом (Рим. 14:16-17, 15:26), щоб почати і згодом довести до завершення формування тіла Ісуса Христа, тобто Його Церкви (1 Кор. 12:13). У сферу служіння Духа Святого входить: виявляти світу про гріх, правду і суд, прославляти Господа Ісуса Христа і преображати віруючих в образ Ісуса Христа (Ів. 16:7-9; Дії 1:5, 2:4; Рим. 8: 29; 2 Кор. 3:18; Еф. 2:22).

Ми віримо, що Дух Святий є надприродним і суверенним звершувачем чудесного акту відродження і хрещення (занурення) кожного віруючого в тіло Христове. Святий Дух живе в віруючих, а також освячує, наставляє, наділяє силою до служіння і запечатує на день викупу (Рим. 8:9; 2 Кор. 3:6; Еф. 1:13).Святий Дух є Учителем, Який керував апостолами і пророками, коли вони записували Боже одкровення – Біблію. Дух Святий поселяється в кожному віруючому в момент спасіння (народження згори) (Еф. 1:13-14).Кожен народжений згори покликаний сповнюватися Святим Духом, тобто підпорядковувати всі сфери свого життя Його присутності і керівництву (Ів. 16:13; Рим. 8:9; Еф. 5:18; 2 Петра 1:19-21; 1 Ів. 2:20, 27).

Ми віримо, що Дух Святий розподіляє духовні дари в Церкві. Духовні дари служать для прославлення Ісуса Христа, викуплення тих, що гинуть, і творення та зміцнення віруючих у вірі, істині, щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового (Ів. 16:13, 14; Дії 1:8; 1 Кор. 12: 4-11; 2 Кор. 3:18; Еф. 4:7-12) …

Ми віримо, що людина була безпосередньо створена оом а оо ораом одоо. Людина була створена вільною від гріха, наділена істинною мудрістю, інтелектом, волею, самовизначенням і моральною відповідальністю перед Богом (Бут. 2:7, 15-25; Яків. 3:9).

Ми віримо, що Божим призначенням і метою створення людини було прославляти Бога, насолоджуватися спілкуванням з Богом і володарювати над творінням, створеним Богом (Бут. 1:26-28; Іс. 43:7; Кол. 1:16; Об. 4: 11).

Ми віримо, що гріх непослуху Адама – це бунт проти абсолютного авторитету Бога. Людина згрішила через підступність сатани, і в результаті цього відпала від Бога – відразу перейшла душею і тілом у стан смерті [12]. Піддавшись спокусі спробувати стати богом [13], людина відмовилася від панування Творця, ставши винною перед Ним, піддавши себе гніву Божому, і зробившись назавжди рабом гріха, нездатною обирати і догоджати Богові (Рим. 3:9-23). Оскільки всі люди походять від насіння Адама, то і вони стали учасниками того ж гріховного і абсолютно зіпсутого єства [14], вони у гріхах зачинаються і народжуються [15], у своїй суті є дітьми гніву [16], які абсолютно не здатні і не схильні ні до чого доброго, але здатні і схильні до всього злого [17].

Ми віримо, що спасіння виходить виключно від Бога по благодаті на основі викуплення Ісуса Христа, через Його пролиту кров. Сама ж людина не може ні досягнути його, ані заслужити своїми ділами (Ів. 1:12; Еф. 1:7, 2:8 -10; 1 Петра 1:18-19).

Народження згори

Ми віримо, що народження згори – це надприродна подія за участі Святого Духа, при якій людині дається життя і нова Божественна природа (Ів. 3:3-7; Тит. 3:5). Це відбувається миттєво силою Духа Святого через слухання Слова Божого (Рим. 5:24), коли грішник, що кається при дії Духа Святого, вірою приймає Ісуса Христа як Свого Господа і Спасителя. Істинне народження згори підтверджується відповідними плодами покаяння, біблійним ставленням до життя і практичними справами. Добрі справи, зроблені народженою згори людиною в слухняності Богу, є підтвердженням і плодом народження згори (1 Кор. 6:19-20; Еф. 2:10). Вони будуть проявлятися в залежності від того, наскільки віруючий віддає себе в розпорядження Святого Духа через послух Божому Слову (Еф. 5:17-21; Фил. 2:12; Кол. 3:16; 2 Петра 1:4-10). Такий послух веде віруючого до постійного процесу зростання у вірі, у правді та уподібненні Ісусу Христу (2 Кор. 3:18). Зростання віруючого в освяченні та уподібненні Христу стане досконалим у момент прославлення віруючого під час другого приходу Ісуса Христа на землю (Рим. 8:17; 2 Петра 1:4; 1 Ів. 3:2-3).

Вибраність

Ми віримо, що обрання – це дія Бога, коли Він перед заснуванням світу вибрав тих, хто повірили і прийняли Ісуса Христа, як Свого особистого Спасителя і Господа (Рим. 8:28-30; Еф. 1:4-11; 2 Сол. 2:13; 2 Тим. 2:10; 1 Петра 1:1-2). Ми віримо, що від віку існувало вільне, нічим з-поза себе не кероване благовоління [18] і визначення Боже – викупити грішників [19]. І оскільки в Божій раді через недосліджену, милосердну Його любов перед заснуванням світу було прийнято рішення, що Бог Своїм втіленням в людину і Своєю смертю зробиться Відкупителем [20], то ті, хто із пропащого людського роду протягом часу дійсно приймуть викуплення, є обраними Батьком [21], їхні імена записані на небесах [22], знаходяться в руках Відкупителя [23], як Його народ [24], як вівці Його отари, за яких Він поклав Своє життя [25], як Його спадщина [ 26], і як Його наречена. Цим особам дароване вічне життя в Христі Ісусі [27] і водночас передбачені всі засоби, які повинні привести їх до віри в Христа, до святості і, нарешті, до вічного блаженства [28]. Таке Боже передбачення незмінне і утверджене на віки [29], тому ті, кого воно стосується, – обрані, не можуть бути викрадені з рук Христових [30], але силою Божою бережуться у вірі і любові до Христа, доки не стануть співспадкоємцями Його слави [31].

Ми віримо, що Боже авторитетне обрання, яке чітко представлене в Біблії, не суперечить тому, що людина несе відповідальність в прийнятті рішення про покаяння і віру в Ісуса Христа як Свого особистого Спасителя і Господа (Єз. 18:23, 32, 33:11; Ів. 3:18-19, Рим. 9:22-23; 2 Сол. 2:10-12; Об. 22:17).

Ми віримо, що обрання слід розглядати, як владну дію Бога не відходячи від загального характеру Його Божественної Особистості. Божі владні рішення в обранні діють нерозривно з іншими Його характеристиками та атрибутами, такими як всевідання, справедливість, святість, мудрість, благодать і любов [32]. Таким чином, дія Бога в обранні відповідає Його характеру, що і проявилося в житті Ісуса Христа (Матв. 11:25-28; 2 Тим. 1:9).

Викуплення і оправдання

Ми віримо, що Бог не міг іншим чином викупити людину від жахливих наслідків її падіння, тільки через повне задоволення Свого святого правосуддя [33]; тому Він від вічності передбачив Свого Єдинородного Сина, Ісуса Христа, як жертву примирення [34]. Внаслідок цього, Христос, Син Бога живого [35], у визначений від Бога час прийшов на землю в подобі гріховного тіла [36] для того, щоб викупити весь людський рід. Він виявив досконалий послух, виконавши за нас весь Божественний Закон [37], принісши за нас у жертву Своє тіло і Свою душу [38]. Він зробився прокляттям заради нас [39], взявши на Себе Божий гнів і покарання за наші гріхи [40].

Ми віруємо, що це вічне і повне викуплення [41], вчинене Сином Божим, є єдиною причиною нашого спасіння [42], і що завдяки цьому нам гарантується прощення всіх наших гріхів [43], виправдання [44], вічна праведність [45], звільнення від смерті, диявола і пекла [46], життя вічне [47], а також і те, що через це викуплення ми отримуємо силу ненавидіти гріх, вмерти для нього [48], бажати доброго і виконувати його [49]. Христос, Який здійнив викуп смертю Своєю [50], в третій день воскрес із мертвих [51], вознісся на небеса [52], сів праворуч величі на висоті [53] і послав нам Свого Святого Духа, Який дає нам змогу вірою сприймати блага цього славного викуплення [54]. Як Первосвященик, Він заступається за нас перед Отцем [55], перебуває з нами в усі дні до кінця віку [56] і, нарешті, візьме нас на небо, де Він приготував нам місце [57].

Ми віримо, що виправдання перед Богом – це Його дія (Рим. 8:33), при якій Він оголошує праведними всіх тих, хто через віру в Ісуса Христа, розкаюється у своїх гріхах (Луки 13:3; Дії 2:38, 3:19, 11:18; Рим. 2:4; 2 Кор. 7:10; Іс. 55:6-7), визнає Його, як Свого особистого Спасителя і Господа (Рим. 10:9-10; 1 Кор . 12:3; 2 Кор. 4:5; Фил. 2:11). Суть Христової праведності не у якихось чеснотах або справах людини (Рим. 3:20, 4:6), але у тому, що Христос взяв наші гріхи на Себе і зарахував Свою праведність тим, які в Нього увірували (Кол. 2:14; 1 Петра2:24). Народжена згори людина одягається в праведність Ісуса Христа (1 Кор. 1:30; 2 Кор. 5:21). Це означає, що Бог є праведним і виправдує того, хто вірить в Ісуса [58].

Освячення

Ми віримо, що кожен віруючий освячений, тобто відділений від світу як Божа власність через виправдання в Ісусі Христі, таким чином визнаний святим, тобто відокремленим від гріха. У цьому сенсі, освячення відбувається миттєво і визначає позицію людини перед Богом. Це освячення не слід плутати з прогресивним освяченням, тобто процесом зростання в дусі та в правді (Дії 20:32; 1 Кор. 1:2,30, 6:12; 2 Сол. 2:13; Євр. 2:1, 10:10, 14, 13:12). Ми віримо, що кожна народжена згори людина має внутрішню потребу через послух Слову Божому і силу Духа Святого зростати в святості, все більше і більше уподібнюючись Ісусу Христу [59]. (Рим. 6:1-22; 2 Кор. 3:18; 1 Сол. 4:3-4, 5:23).

Згідно цього ми віримо, що народжена згори людина втягнена у постійний конфлікт або боротьбу її нової відродженої природи, тобто нового творіння у Христі, зі старою гріховною сутністю грішної людини. Тим не менше, перемога віруючого гарантована силою Духа Святого, Який живе у ньому. Ця боротьба триває протягом земного життя, і будь-які заяви про абсолютне викорінення гріха в земному житті є не біблійними. Перемога над гріхом можлива тільки через Святого Духа [60].(Гал. 5:16-25; Еф. 4:22-24; Фил. 3:12; Кол. 3:9-10; 1 Петра 1:14-16; 1 Ів. 3:5-9).

Впевненість у спасінні

Ми віримо, що всі істинно народжені згори, спасенні і викуплені, зберігаються у вірі силою Божою і таким чином можуть повністю уповати на Бога, Який береже їх у Своїй руці [61] (Ів. 5:24, 6:37-40, Рим. 5 :9-10, 8:1, 31-39; 1 Кор. 1:4-8; Еф. 4:30; Євр. 7:25, 13:5; 1 Петра 1:5; Юди 24). Це привілей віруючого – радіти через впевненість у спасінні. Водночас, біблійна впевненість у спасінні не означає, що людина, яка живе і перебуває в гріху, може сподіватися на гарантований Богом порятунок. Ті, хто так живуть, насправді лише називаються віруючими, але ніколи по справжньому не пережили істинного народження згори [62] (Рим. 6:15-22; Гал. 5:13, 25-26; Тита 2:11-14).

Ми віримо, що всі ті, хто увірували в Ісуса Христа, як Свого особистого Спасителя і Господа, відразу занурюються Духом Святим в єдине духовне тіло – Церкву [63], яка є нареченою Христа (2 Кор. 11:2; Еф. 5:23 – 32; Об. 19:7-8), Голова Церкви – Христос (Еф. 1:22, 4:15; Кол. 1:18).

Ми віримо, що Церква – це унікальний духовний організм, створений Ісусом Христом, що складається з народжених згори віруючих в теперішньому віці (Еф. 2:11; 3:6). Церква є народом Божим, відокремленим від Ізраїлю (1 Кор. 10:32). Була створена в день П’ятидесятниці (Дії 2:1-21, 38-47). Церква буде будуватися на землі до моменту її підхоплення Ісусом Христом, після чого – вічно перебуватиме з Христом (1 Кор. 15:51-52; 1 Сол. 4:13-18).

Ми віримо, що Новий Заповіт чітко вчить і визначає структуру і пріоритетну роль помісних церков (Дії 14:23, 27, 20:17, 28; Гал. 1:2; Фил. 1:1; 2 Сол. 1:1) і що членам одного духовного тіла необхідно мати спілкування в помісних церквах (1 Кор. 11:18-20; Євр. 10:25). За повелінням Ісуса Христа і Його апостолів [64], а також за прикладом апостольського часу, і щоб виконати всі постанови Нового Завіту [65], обов’язок кожного наверненого до Господа полягає в тому, що він не повинен залишатися сам, але повинен з’єднатися з іншими учнями Господніми, як з членами одного тіла [66], як з живим камінням єдиного дому Божого [67] для взаємного збудування, підбадьорення і підтримки на шляху спасіння [68], щоб перебувати в науці апостольській, у спільності, в ламанні хліба і молитвах (Дії 2:42). Таке об’єднання справжніх учнів Христових, сформоване на основі Слова Божого, і є Церквою Ісуса Христа. Незмінним правилом і керівництвом Церкви є Слово Боже – Біблія [69].

Служителі Церкви

Ми віримо, що Ісус Христос є єдиним верховним авторитетом і головою Церкви (1 Кор. 11:3; Еф. 1:22; Кол. 1:18). Порядок церковного керівництва, служіння і церковної дисципліни встановлено самим Христом, як це викладено у Писанні. Церквою керують служителі, які мають біблійну кваліфікацію, визнану членами Церкви через обрання і рукопокладання (Дії 20:28; Еф. 4:11, 1 Тим. 3:1-13; Тита 1:5-9; 1 Петра 5:1-5). У Біблії згадуються наступні служителі Церкви: пресвітери, пастирі, єпископи, вчителі, благовісники та диякони.

Ми віримо, що Біблія, говорячи про пресвітерів, єпископів, пастирів, вчителів і благовісників, навчає не про різні ступені церковної влади, а про різні функції служителів Церкви. На цих служителів Писання кладе відповідальність духовного піклування про членів Церкви, насамперед, через вірну проповідь Слова Божого і молитовне служіння. [70] Крім того, ці служителі беруть участь у проведенні Вечері Господньої, хрещенні, молитви над хворими, [71] шлюбу, а також молитви благословення з покладанням рук.

Диякони також повинні володіти якостями, згаданимиу Святому Письмі. [72] Основне завдання дияконів – надавати пресвітерам всіляку допомогу у виконанні їхнього служіння; переважно їм доручається відповідальність за матеріальну сторону служіння Церкви і благодійність.

Рукопокладання служителів (пасторів, пресвітерів, вчителів, благовісників і дияконів) проводиться досвідченими служителями помісної церкви або служителями, запрошеними з інших церков, після обрання Церквою і належного випробування [73]. Всі служителі в Церкві, перш за все, несуть пряму відповідальність перед Христом, один перед одним, перед радою служителів і перед усією Церквою. Ми віримо, що за наявності Біблійної кваліфікації та обрання Церкви, такі служителі володіють владою від Бога вести, керувати та управляти помісною церквою, як служителі Христові (1 Тим. 5:17-22). Рада служителів чи пресвітери Церкви є органом, який несе особливу відповідальність у визначенні розвитку Церкви та забезпеченні духовного лідерства у всіх питаннях розвитку і функціонування Церкви. Члени Церкви, в свою чергу, підпорядковуються служителям. [74]

Ми віримо, що Бог зробив помісну церкву основною ланкою у процесі функціонування тіла Христового – Вселенської Церкви. Помісна церква не має жодної зовнішньої, людської влади, яка б наглядала чи управляла нею. Рада обраних, біблійно кваліфікованих служителів і загальні збори Церкви володіють усією необхідною владою для вирішення будь-яких питань життя і служіння Церкви. [75] Втручання будь-яких сторонніх служителів чи організацій у справи Церкви допустимі тільки в якості консультацій і надаються на прохання Церкви. Водночас між різними церквами, які відповідають одна одній за біблійними стандартами, має підтримуватися спілкування, а також можливості для взаємодопомоги і для спільних проектів в справі поширення проповіді Євангелія і створення церков. Кожна помісна церква через своїх служителів сама визначає ступінь і форму взаємодії з іншими церквами (Дії 15:19-31, 20:28; 1 Кор. 5:4-7, 13; 1 Петра 5:1-4).

Церковна дисципліна

Ми віримо, що духовне зростання віруючих у Церкві відбувається за допомогою духовного харчування Словом Божим [76] і взаємодії один з одним, що представлене в Біблії як учнівство (Матв. 28:19-20; 2 Тим. 2:2). Життя в Церкві передбачає взаємодію віруючих один з одним, а також їхню взаємну відповідальність один перед одним (Матв. 18:5-14). Церква повинна застосовувати міри церковного покарання (зауваження і відлучення) до членів Церкви, які грішать, не розкаюються і не залишають гріх. Церковні покарання застосовуються на підставі біблійних стандартів (Матв. 18:15-22; Дії 5:1-11; 1 Кор. 5:1-13; 2 Сол. 3:6-15; 1 Тим. 1:19-20; Тита 1:10-16). Їхня мета, перш за все, – допомогти тому, хто згрішив, покаятися і звільнитися від гріха. [77]

Духовні дари

Ми віримо, що основною метою Церкви є визнання і прославляння Бога (Еф. 3:21), взаємне збудування і зміцнення один одного у вірі (Еф. 4:13-16) згідно Слова Божого (2 Тим. 2:2, 15; 3:16-17). Окрім того, Церква існує для спільності християн один з одним (Дії 2:47; 1 Ів. 1:3), виконання біблійних заповідей і повелінь (Луки 22:19; Дії 2:38-42). Одним з найважливіших завдань Церкви і кожного християнина є поширення Євангелія по всьому світу (Матв. 28:19; Дії 1:8, 2:42).

Ми віримо, що для збудування Церкви, служіння один одному і прославлення Бога, кожен народжений згори християнин має від Бога певні духовні дарування (Рим. 12:5-8; 1 Кор. 12:4-31; 1 Петра 4:10-11). Кожен християнин наділений дарами згідно суверенної волі Святого Духа. [78] Одним з основних завдань служителів Церкви є готувати віруючих на діло служіння, допомагаючи їм правильно застосовувати духовні дари для загального збудування Церкви. [79]…

Водне хрещення

Ми віримо, що Господь Ісус Христос заповів Церкві два символічні знаки, що свідчать про духовні процеси, які відбуваються в житті віруючих, – водне хрещення і вечеря Господня (Дії 2:38-42). Водне хрещення – це демонстрація віри в розіп’ятого, похованого і воскреслого Ісуса Христа. Через те, що хрещення є демонстрацією особистої віри охрещуваного, воно приймається у свідомому віці шляхом повного занурення, що символізує союз з Христом у смерті для гріха і воскресіння для нового життя в послусі Богові (Рим. 6:1-11). Хрещення також є видимим знаком приналежності до тіла Христового – Церкви (Дії 2:41-42).

Вечеря Господня

Ми віримо, що вечеря Господня – це проголошення смерті Ісуса Христа як причини порятунку кожного віруючого. Вечеря Господня буде здійснюватися Церквою до того моменту, коли Ісус Христос прийде вдруге. Участь у вечері відбувається в дусі смирення, самоперевірки та випробування себе кожним народженим згори віруючим, який роздумує про жертву Ісуса Христа, як про суть спасіння (1 Кор. 11:28-32). Ми також віримо, що хліб і вино, які приймаються під час вечері Господньої, є тільки образами тіла і крові Христа і практична участь у Вечері – це демонстрація нашого з’єднання з воскреслим Христом. Право участі у Вечері Господній дано народженим згори, спасенним людям, які виявили це через водне хрещення, і перебувають у мирі з Богом та іншими членами помісної церкви (1 Кор. 10:16).

Ми віримо, що шлюб створений Богом для спілкування і для взаємної допомоги між чоловіком і жінкою, [83] для розмноження роду людського. [84] Ми віримо також, що чоловік повинен мати лише одну дружину, а жінка лише одного чоловіка (за час життя обох – як чоловіка, так і дружини) [85]. Ми визнаємо, що християни можуть одружуватися тільки в Господі – з віруючими [86].

Шлюб – це взаємна посвята жінки і чоловіка один одному перед Богом і Його Церквою. Така посвята робиться один раз на все життя. [87] Всі проблеми, які виникають між чоловіком і дружиною, повинні вирішуватисяу дусі християнської любові та смирення на підставі Святого Письма. Біблія забороняє розлучення [88] за жодних обставин, окрім провини розпусти [89] або у випадках, коли невіруючий чоловік або дружина залишає віруючу дружину або чоловіка. [90]

Шлюб, будучи Божественною і цивільною постановою, крім посвячення перед Богом і Церквою, повинен оформлюватися документально відповідно до законів країни.

Ми віримо, що Бог встановив інститут земної влади для того, щоб вберегти грішне людство від остаточного розкладання. [91] Земний уряд має владу від Бога для захисту добрих та для покарання злих. [92] Ми вважаємо, що християни зобов’язані виявляти безумовну покору цивільним законам країни, в якій вони живуть, [93] якщо вони не суперечать принципам Святого Письма. [94] Християни також зобов’язані за Божим повелінням молитися за уряд, [95] щоб він, за Божою волею і під Його милостивим захистом, таким чином застосовував довірену йому владу, щоб зберегти мир і правосуддя.

Ми віримо, що уряд, який згідно Святого Письма не даремно носить меч, має право і обов’язок за Божим законом карати тих, які роблять зло [96], і застосовувати меч для захисту власних громадян. Разом з тим, ми визнаємо, що, в кінцевому рахунку, зло ніколи не перемагається злом. [97] Тому ми вважаємо, що питання несення військової служби є справою совісті кожного християнина. Ніхто не може засуджувати тих, хто перебувають на військовій службі, також як і примушувати до військової служби тих, хто з глибоких побуджень совісті, просять звільнити їх від несення військової служби зі зброєю в руках.

Святі Ангели

Ми віримо, що ангели були створені Богом і не є об’єктом поклоніння і спасаючої віри, незважаючи на те, що в певному сенсі вони досконаліші, ніж людина. Вони створені Богом для служіння і поклоніння Йому (Лк. 2:9-14; Євр. 1:6-4, 14; 2:6-7; Об. 5:11-14; 19:10; 22:9).

Падші ангели

Ми віримо, що сатана або Диявол є створеним ангелом. Він є автором гріха. Його очікує справедливий Божий суд за його повстання проти Свого Творця (Іс. 14:12-17; Єз. 28:11-19), в результаті якого він звів величезне число інших ангелів під час свого падіння (Матв. 25:41; Об. 12:1-14), і ввів все людство в гріх через спокусу Єви (Бут. 3:1-15).

Ми віримо, що сатана є явним ворогом Бога і людини (Іс. 14:13-14; Матв. 4:1-11; Об. 12:9-10), князь цього світу, який переможений через смерть і воскресіння Ісуса Христа (Рим. 16:20). Сатана і його ангели (біси) успадкують вічне покарання у муках в озері огняному (Іс. 14:12-17; Єз. 28:11-19; Матв. 25:41; Об. 20:10).

Смерть

Ми віримо, що фізична смерть – це момент, коли душа людини розлучається з її тілом. [98] Душа людини – безсмертна. Душі померлих перебувають у повній свідомості (Об. 6:9-11). При цьому, душі врятованих людей знаходяться в присутності Ісуса Христа (Луки 23:43; Фил. 1:23; 2 Кор. 5:8), а душі невіруючих – в очікуванні великого суду і покарання[99].Для врятованих людей цей поділ буде продовжуватися до моменту підхоплення (1 Сол. 4:13-17), коли наша душа і тіло будуть знову з’єднані і прославлені через нашого Господа (Фил. 3:21; 1 Кор. 15:35-44, 50-54).

Ми віримо, в тілесне воскресіння всіх, віруючих і невіруючих. Віруючі воскреснуть для вічного життя з Христом (Рим. 6:39; Рим. 8:10-11, 19-23; 2 Кор. 4:14), а невіруючі – для суду і вічного покарання [100] (Дан. 12: 2; Ів. 5:29; Об. 20:13-15).

Ми віримо, що спасіння можливе тільки за час земного життя людини. Після смерті, у людини немає можливості змінити своє місце перебування[101]. Душі неспасенних після смерті перебувають під покаранням аж до другого воскресіння (Лк. 16:19-26; Об. 20:13-15), коли душа і тіло в момент воскресіння будуть з’єднані (Ів. 5:28-29), після чого вони постануть перед Великим Білим Престолом на суд (Об. 20:11-15) і будуть кинуті в озеро огняне (Матв. 25:41-46 ), де будуть вічно мучитися, будучи назавжди відлучені від життя з Богом. (Дан. 12:2; Матв. 25:41-46; 2 Сол. 1:7-9).

Ми віримо в те, що одного разу Церква Ісуса Христа буде підхоплена з землі. При цьому тіла віруючих, які в той час залишаться живими, будуть змінені. Ті ж віруючі, які до того часу відійдуть у вічність, отримають нові тіла та з’єднаються з Христом і з тими братами і сестрами в Господі, які залишаться живими, для того, щоб завжди бути з Ним. [102]

Ми віримо в буквальне, тілесне повернення Ісуса Христа на землю в силі і славі відбудеться для того, щоб засудити нечестивих і встановити Царство Боже навіки. [103] Ми віримо, що перед другим приходом Ісуса Христа будуть сім років Великої скорботи, під час яких Божий гнів буде виливатися на тих, що житимуть на землі (Об. 6 – 19 розділи).

Ми віримо, що після Свого приходу Ісус Христос встановить Царство Месії на землі на 1000 років (Об. 20:1-7). У цей час всі воскреслі святі будуть царювати з Ним над Ізраїлем та іншими народами землі (Єз. 37:21-28; Дан. 7:17-22; Об. 19:11-16). Безпосередньо перед Тисячолітнім царством Антихрист і Лжепророк будуть переможені і кинуті в озеро огняне [104], а диявол буде зв’язаний і скований в безодні на тисячу років (Дан. 7:17-27; Об. 20:1-7). Ми віримо, що 1000-літнє царство буде виконанням обітниць, даних Ізраїлю в Старому Заповіті, де Бог обіцяв відновити їх у землі, яку вони втратили через непослух (Повт. 28:15-68; Іс. 65:17-25; Єз. 37:21-28; Зах. 8:1-17) Результатом непослуху було те, що Бог протягом багатьох років мав справу з язичниками (Матв. 21:43; Рим. 11:1-26). Велика скорбота і 1000-літнє царство будуть виконанням Божого Слова у тому, що Ізраїль знову пробудиться через покаяння, щоб увійти в землю благословіння, землю обіцяну (Єр. 31:31-34; Єз. 36:22-32; Зах. 12:10 -14; Рим. 11:25-29).

Ми віримо, що після 1000-літнього царства Месії, Сатана буде звільнений на короткий час (Об. 20:7). У цей період Сатана зведе народи землі і збере їх на оскарження проти святих і Єрусалиму. Тоді сатана і вся його армія будуть вражені вогнем з неба (Об.20:9). Після цього сатана буде вкинений до озера огняного, що горить вогнем і сіркою (Матв. 25:41; Об. 20:10).

Ми віримо, що для суду перед Великим Білим Престолом будуть буквально і фізично відроджені всі, хто не отримали спасіння. Вони будуть засуджені Богом згідно з вчинками, які робили на землі, [105] і будуть кинуті в озеро огняне для вічного покарання через те, що їхні імена не записані в Книзі життя Агнця. [106]

Вічність

Ми віримо, що після 1000-літнього царства, тимчасового звільнення сатани і суду над невіруючими (2 Сол. 1:9; Об. 20:7-15), земля і все, що на ній, згорить (2 Петра 3:10), і Бог створить нову землю для життя праведників (Еф. 5:5; Об. 20:15, 21-22). У новій землі і новому небі буде Небесне Місто, що зійде з неба (Об. 21:2), де вічно проживатимуть святі в невпинній радості і спілкуванні один з одним та з Богом (Ів. 17:3; Об. 21-22). Після цього Ісус Христос передасть Царство Отцю Небесному, і тим самим закінчить місію спасіння людського роду (1 Кор. 15:24-28). Бог перебуватиме у цьому Царстві вічно (1 Кор. 15:28).

Ми твердо тримаємося точних і чітких висловлювань Святого Письма, які говорять, що як блаженство, так і муки людини після закінчення життя, будуть незмінними, і віруємо, що обидва ці стани вічні, [107] отже, жоден перехід з одного стану в інший, і жоден порятунок після смерті є неможливим. [108] Ми ж, згадуючи слова Господа нашого: “Ото, незабаром приходжу” і з Духом і нареченою Церквою, членами якої ми себе вважаємо, вигукуємо: “Амінь. Гряди, Господи Ісусе!”

ІСУС ЛЮБИТЬ І БУДУЄ СВОЮ ЦЕРКВУ!​

Ми цінуємо і любимо церкву, тому що Ісус цінує і любить її.
Ми цінуємо у церкві те, що Ісус цінує у ній:

ПРИНЦИПИ ЖИТТЯ ТА СЛУЖІННЯ?

Богоцентризм – церква Виноградна Лоза існує для Бога. Бог займає перше місце у всякому служінні. Для нас важливо, щоб Бог був у центрі усіх наших думок та розмов на будь-які теми, про усі сфери життя. Доказом цієї цінності є праведне Богобійне життя, молитва як вираження нашої спраги, жаги і любові до Небесного Батька.

Матв. 22:37 / Iван. 14:21.

Ми віримо, що глибоке дослідження Писання це дослідження, яке орієнтоване на глибоке застосування Слова до свого серця і до життя. Наша кінцева ціль дослідження Біблії – практичне застосування і змінене життя

Як.1:22 / 2 Тим.3:16-17 / Ис.66:2 / Дiї.17:11 / Езд.7:10.

Ми віримо – що, cилу, яка змінює життя, дає виключно служіння помазане Духом Святим.

Дiї.1:8 / Дiї.5:32 / Дiї.13:2 / Дiї.16:6.

Ми хочемо поклонятися Христу всім серцем. Ми розуміємо, що ніхто двом панам служити не зможе. Для нас важливо пам’ятати, що ми самі і все, що ми маємо належить Христу. Ми не володіємо ні собою і нічим. Ми лише розпорядники. Ми всім серцем хочемо розпоряжатися Божим так, щоб догодити Йому.

1 Петр.3:15 / Матв.6:21 / Лук.6:45

Ми будуємо стосунки ради Христа. Це не людські взаємокорисні стосунки, а безкорисні стосунки в Христі. Ми будуємо спільність не ради себе, не просто тому, що так треба і бо це правильно – а тому, що Христос об’єднав нас, вирвавши нас від рабства гріха, сатани і влади людської думки.

Iван.13:34 / Iван.15:12,17 /  1Iван.4:21 / Рим.12:10 / Рим.13:8 /  Рим.15:7.

Ми хочемо бути цілеспрямовані для Бога і до Бога, а не для себе і до світу. Оскільки набувати учнів для Христа – головна причина, чому ми перебуваємо ще на землі – ми хочемо бути першочергово цілеспрямованими в цьому. Як результат – ми віримо у явне, очевидне примноження, тому що цього хоче Бог.

Матв.28:18-20, Матв.8:22, Матв.9:9, Матв.19:21.

Життя на землі – не життя, а лише підготовка, наше справжнє життя – на Небі з Ісусом!

Справжню цінність має те, що буде існувати вічно. Наша душа створена жити вічно – її не може наситити ніщо тимчасове.

Фил.1:21-23,3:20 Кол.3:1-4,

Ісус дав нам найдорожче – Самого Себе. Тому ми з радістю приймаємо участь у Христових стражданнях. Ісус дав нам особливу честь нести хрест і стати жертвою при жертві.

Матв.10:37-39, Матв.16:24, Мар.8:34, Мар.10:21, Лук 9:23, Лук.14:27; Фил.3:10, 2Кор.1:5, Кол.1:24, 1Пет.4:13, Рим.8:17

Ми переконані в необхідності повного посвячення Христу і Його справі. Ми вважаємо, що Біблія не просто вимагає від кожного віруючого посвячення Христу всім серцем, але й проголошує гріхом найменшу невідповідність цьому стандарту. Кожен віруючий спільноти повинен виховувати в собі та в інших повне посвячення Христу.

Матв.6:24, Лк.16:13