Велика радість, яка вчить бути вдячним за сьогодні!

«Зупиніться і пізнайте, що Я – Бог» (Псалом 45:11).  А що якби ми перестали сприймати життя як належне? Що якби ми були вдячні Богу за розум, здатний міркувати, досліджувати і робити відкриття про навколишній світ, який Він створив для нас, щоб ми могли насолоджуватися усім, що Він для нас приготував? Що якби ми були вдячні за здатність розрізняти кольори, смак, чути звуки, торкатися і відчувати дотики?

Правда, ми не можемо постійно бути вдячними за все. Але навіть в ці або подібні до них важкі часи, через які нам доводиться проходити, ми можемо бути вдячними і радіти новим можливостям, які можна отримати з ситуації, що склалася. Як би неймовірно це не звучало, в будь-якій ситуації ми завжди можемо навчитися чогось, змінитися в чомусь, стати більш зрілими і почати все з чистого аркуша.

«Брати, коли ви стикаєтеся з різного роду випробуваннями, вважайте це великою радістю. Ви знаєте, що випробування вашої віри виробляє стійкість »(Якова 1: 2,3)
Суть в тому, що нам завжди є, за що бути вдячними.

   Науково доведено, що почуття вдячності провокує стан щастя.
У 2011 році медичний факультет Гарварду опублікував дослідження під назвою «Прояв подяки може зробити вас щасливішими». Основна теза даного дослідження свідчить:

«Подяка безпосередньо стабільно пов’язана з переживанням більшого щастя» (уривок зі статті).

Бути вдячними за щось матеріальне – добре, але речі недовговічні. Наприклад, не мине й кількох місяців після одужання, як ми і зовсім забудемо, що колись хворіли. Радість від земних речей, якими б чудовими вони не були, швидко проходить.

Тому нам потрібно бути вдячними за щось тривале,  вічне, духовне.
«Але радійте не тому, що духи вам підкоряються, а тому, що ваші імена записані на небесах.» (Луки 10:20)

Незмінна Божа воля для життя кожного віруючого, – щоб ми якомога частіше висловлювали подяку:

«За все дякуйте: бо така про вас воля Божа у Христі Ісусі.»
(1 Солунян 5:18)

Якщо ви володієте внутрішньою силою, зовнішні обставини будуть мати набагато менший вплив. Апостол Павло благав Господа забрати те, що він називав «жалом у плоті»:

Але Господь сказав: « Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі».

«І тому я набагато охочіше буду хвалитися своїми немочами, щоб вселилася в мене сила Христова. Тим любо мені в немочах, в образах, в бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа, бо коли я немічний, тоді я сильний.» ( 2 Коринтян 12: 9,10)

Апостол Павло був радісним і щасливим, незалежно від обставин, навіть в немочах, в образах, в бідах, у переслідуваннях, тому що у нього було небесне джерело радості. Нам теж потрібно навчитися радіти навіть тоді, коли все погано.

Нам, як і апостолу Павлу, не потрібно чекати якихось важких випробувань  або обставин, щоб бути вдячними і щасливими. Подяка повинна стати для нас звичайним станом, вона повинна стати нашим способом життя.

Раніше ми говорили, що коли нам дарують якийсь дорогий подарунок, для отримання якого ми не доклали жодних зусиль, це викликає в нас непідробну вдячність. Будучи людьми духовними, віруючими, ми можемо щодня нагадувати собі, що отримали найцінніший подарунок, який тільки можна уявити, абсолютно безкоштовно. Ми абсолютно нічим не заслужили подібного подарунка, але Месія добровільно віддав за нас Своє життя в жертву і спокутування наших гріхів. Ми нічого не зробили для того, щоб заслужити цей неймовірний дар благодаті і не можемо нехтувати ним, сприймаючи його як належне.

Якщо ми навчимося бути завжди вдячними за сьогодення, ми будемо завжди радісними.
У цій гонці за життя ми іноді забуваємо зупинитися і подивитись навколо, а,забуваючи зупинитися, ми втрачаємо саме життя.