Втікаємо від корона вірусу. Чи так втікаємо від вірусу гріха… відходимо на 3 метри…

БОГ ЗНАЄ , ЩО РОБИТЬ

Чому? – 1 причина:

Бог менший – самі помагаємо!
Це забирає спокій, мир. – Бог великий є фундаментом спокою.
Не боїмось Бога і гріха. (слабенький дідусь)

Велика кількість запитань.

Хрест – розбиває всі сумніви! Якщо я щось не розумію. Іду на Голгофу! І там замикаю уста!

Всевладний Бог керує усім:

Йова 38:2 «Хто то такий, що затемнює раду словами без розуму?» ( 2 кто сей, омрачающий Провидение словами без смысла?)

Йова 42:3 « Хто ж то такий, що ховає пораду немудру? Тому я говорив, але не розумів… Це чудніше від мене, й не знаю його» (3 Кто сей, омрачающий Провидение, ничего не разумея? – Так, я говорил о том, чего не разумел, о делах чудных для меня, которых я не знал.»

Другорядні причини:

1) Природні наслідки. Без особистісні сили, фізичні закони. Стрибок без парашуту – сила тяжіння. Наслідок – 100% неминуче відбудиться… Ісус цитував Псалом 90 – не спокушай Бога! – Потрібна ізоляція , щоб не спокушати Бога.

Псалом 90 – не працює як мантра.

2) Свобідна воля розумної особистості (залежна від гріха)…

Втікаємо від коронавірусу… чи так втікаємо від вірусу гріха… відходимо на 3 метри…

Грішимо, але втікаємо, щоб не жити у владі гріха, втікаємо до Христа.

3) Умовні другорядні причини. Покаєтесь, слухняні, будете грішити. – Ніневія.

Якщо фараон не відпустить, не відпустив… Вих.9:3 « то ось Господня рука буде на худобі твоїй, що на полі, на конях, на ослах, на верблюдах, на худобі великій і дрібній, моровиця дуже тяжка».

Вихід 30:12 « Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх».

Бог казав, пророку Гаду іти до Давида. Це була пряма відповідальність, робота, обов’язок.

Церква, це стосується кожного – не плітки, не поширення бруду… іти і прибирати бруд.

Де 2 чи 3 – саме по цій причині: «коли брат твій згрішить – іди» – будьте відважні – я з вами.

Це особлива відповідальність поставлених Богом людей: служителів, відповідальних! Вірність – це не тільки взяти, але і дбати, нести.

Євреїв 13:17 « вони (наставники) бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу». (будуть звітувати не тільки за себе)

Павло, в Коринфі прийшли його спів-служителі команда, підтримка,… він із більшою завзятістю, сміливістю почав свідчити…

Дії 18:5-7 «5 А коли прибули Сила та Тимофій з Македонії, Павло слову віддався, і він свідчив юдеям, що Ісус то Христос.6 Як вони ж спротивлялися та богозневажали, то він обтрусив одежу свою та промовив до них: Ваша кров на голову вашу! Я чистий. Відтепер я піду до поган… 7 І, вийшовши звідти, він прибув до господи одного, на ім’я Тита Юста, що був богобійний… (шукав Бога)» Павло вважав себе відповідальним за їх кров ( = життя) і смерть.

Дії 20:25,26 « 25 І ось я знаю тепер, що обличчя мого більш не будете бачити всі ви, між якими ходив я, проповідуючи Царство Боже… 26 Тому дня сьогоднішнього вам свідкую, що я чистий від крови всіх»… брудний в їх крові, їх смертю … це так як би він винен в їх смерті… його смерть зробила би його нечистим! Чому?

Павло прекрасно знав Слово… Навчався біля ніг Гамаліїла… В ногах одного з найкращих вчителів того часу!
Дiї.22:3 «Я юдеянин, що родився в кілікійському Тарсі, а вихований у цім місті, у ніг Гамаліїла докладно навчений Закону отців».

Єзекіїля 3:18-21 « 18 Коли Я скажу безбожному: Конче помреш, а ти не остережеш його й не будеш говорити, щоб остерегти несправедливого від його несправедливої дороги, щоб він жив, то цей безбожний помре за свою провину, а його кров Я зажадаю з твоєї руки! 19 Але ти, коли остережеш несправедливого, а він не вернеться від своєї несправедливости та від своєї несправедливої дороги, він помре за свою провину, а ти душу свою врятував. 20 А коли праведний відвернеться від своєї справедливости та зробить кривду, то я покладу спотикання перед ним, і він помре, бо ти не остеріг його. Він за гріх свій помре, і не згадаються його праведні вчинки, які він робив, і кров його з твоєї руки Я буду жадати! 21 А ти, коли остережеш справедливого, щоб справедливий не грішив, і він не згрішив, то жити буде він жити, бо був остережений, а ти душу свою врятував». (превентивне остереження – потрібно мати мужність… готовність бути поганим в очах людей)…

Іди… остерігай,… не бійся неприємних розмов… Ти відповідальний спасати від крові, від смерті за гріх.

Не остережеш – він помре, (фізично і духовно) – покладу на тебе кров, ти будеш винен мені за нього.
Остережеш – не прийме – помре – твоя душа буде врятована!
Навернеться – він буде жити і ти твоя душа буде врятована.

Єзекіїля 33:2-9 « 2 Сину людський, говори синам свого народу, та й скажеш до них: Коли б Я спровадив на який край меча, і взяв би народ цього краю одного чоловіка з-поміж себе, і поставив би його собі вартовим, 3 і коли б він побачив меча, що йде на цей край, і засурмив би в сурму, й остеріг народ, 4 і почув би хто голос сурми, та не був би обережний, і прийшов би меч та й захопив би його, то кров його на голові його буде! 5 Голос сурми він чув, та не був обережний, кров його буде на ньому, а він, коли б був обережний, урятував би свою душу. 6 А той вартовий, коли б побачив меча, що йде, і не засурмив би в сурму, а народ не був би обережний, і прийшов би меч, і захопив би одного з них, то він був би узятий за гріх свій, а його кров Я зажадаю з руки вартового».

Засурмить – інший чує, але не приймає, щоб бути обережним і стає необережний – на ньому відповідальність.
Не засурмить – народ би не чув – кров зажадаю із руки вартового.

Каїн, – що і сторож брату своєму?

Ти вартовий – за себе, за свою групу, за свою сім’ю, за церву!

Ти на посту, щоб пильнувати атаку гріха на церкву! Із сурмою!

«7 А ти, сину людський, Я дав тебе вартовим для Ізраїлевого дому, і ти почуєш з уст Моїх слово, й остережеш їх від Мене. 8 Коли б Я сказав до безбожного: Безбожнику, ти конче помреш!, а ти не говорив би, щоб остерегти безбожного від дороги його, то він, несправедливий, помре за свій гріх, а його кров Я вимагатиму з твоєї руки. 9 А ти, коли остережеш несправедливого від дороги його, щоб вернувся з неї, і він не вернеться з своєї дороги, він помре за гріх свій, а ти душу свою врятував».

Відроджений християн, дитина Божа, член сім’ї Бога – вартовий сім’ї в першу чергу у своїй відповідальності.

Народ Божий – це вартові, в першу чергу у своїй відповідальності!

Вiд Матвiя 7
«1 Не судіть, щоб і вас не судили;2 бо яким судом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, такою відміряють вам.3 І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?4 Або як ти скажеш до брата свого: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?»

Колода в оці! (поліно)

Раніше, це місце десь обходив стороною, і не правильно його сприймав… Перевірте чи у вас нема ще зараз такого не правильного сприйняття цього місця: тобто відносність, кожен хто приходить і щось говорить – має в собі свою колоду, поліно… тоді взагалі по суті – хто може підходити … це створює ситуацією, коли істина відносна.

кожному здається, що поліно в іншого, насправді поліно в нього самого – і тоді ніхто не може нікуди підходити…

Якщо б це місце мало таке значення – це суперечило десяткам інших місць, які закликають підходити і боротись брата, сестру!

Таке розуміння виходить із контексту світського мислення: 1) не суди – означає взагалі не робити ніяких оціночних суджень про когось… 2) в кожного своя правда 3) на себе подивись… 4) говори те, що буде приємно чути плоті інших прямо 5) і говорити про когось кого тут нема, щоб ми відчували себе хорошими і кращими за них.

« 5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого».

Що насправді навчає Біблія:

Вона не каже: Лишись і не іди.

Працюй над собою, на своїм «серцем». Щоб в тебе було моральне право і спроможність помогти комусь!

В тебе є обов’язок помагати…. Але щоб була спроможність помогти – ти маєш в цьому помогти собі… компетентність… позитивний пережитий успішний духовний досвід…

Для того, щоб мати право виносити якісь оціночні судження комусь – ти маєш бути той, хто пройшов шлях витягнення колоди, якщо ти не почав із себе ти не вправі давати якісь оціночні поради комусь…

Тому в першу чергу працюй над своїм серцем! Щоб міг помогти комусь…

Як ти можеш помогти комусь – якщо в Бозі ти не можеш помогти собі!

Подивіться на який смітник сьогодні перетворились соцмережі, кожен вважає, що він компетентний давати оцінку чиїмось рішенням – в цей час покривало лежить на очах і людина так як би не помічає, що її особисте життя воно в тупиках, воно часто жахливо неефективне!

«Одного разу, на групі людина почала обговорювати третіх осіб, я перевів розмову на нас – і тоді людина випалила: я не говорю про себе, я і так знаю, що я егоїст…»

Ми всі боримось із егоїзмом як спокусою… Але влада гріха, коли це формує наш характер, наша домінантна риса… Якщо ми живемо у владі гріха – як ми можемо помогти комусь…? Ніяк? Навіщо ми говоримо про когось? Не щоб помогти! Просто щоб утвердити своє Я в своїх очах! Щоб вилити на інших свій внутрішній немир, війну в своєму серці!

Це місце не про відносність правди. Про відносність, що ніхто нікому не може і не повинен помагати не лізти ні до кого!

Навпаки – ти повинен бути спроможний, мати духовну компетентність через життя твого серця в Дусі, в зрілості характеру, щоб робити це… – інакше ти не можеш це робити…

Тому в першу чергу працюй над своїм серцем!

Це місце не про те, щоб не допомагати!

Це місце про те, щоб допомагати!

Доводилось бачити багато прикладів – коли хтось іде і на словах каже, я хочу допомогти, насправді це робиться так – що людина не може стримати самоствердження, несмирення!

Це місце закликає до відносності істини і тому не іди, а до об’єктивності в оцінці себе.

Але це місце не закликає не іти…

Перша наша спокуса – я не спроможний, це буде важка розмова, він не сприйме – я просто не піду, я не компетентний

Не опустити руки…

Друга наша спокуса: я працюю на своїм поліном, колодою, він нехай над своїм…

Ні, якщо ти впорався – поможи іншому… якщо ти не впорався – ти не маєш чим помогти…

Якщо ж ти впорався – ти не можеш не помогти.

Якщо ти пережив свободу, ти хочеш поділитись… Не абсолютну в чомусь. В якомусь питанні… в тебе є позитивний досвід від Бога. Ціль ми спільно переживали звільняючу благодать. Благодать не потакаюча – Благодать звільняюча!

« 6 Не давайте святого псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас…»

Не всі хочуть допомогу. Не нав’язуй. Не заставляй. Вона не потрібна їм. Ти будеш пропонувати допомогу – вони будуть казати подивись на себе. Не будеш пропунувати – скажуть в тебе нема часу на них. Їм не потрібно допомога. Їм потрібна значимість.

« 7 Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він?10 Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину?11 Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!»

Не опускайте руки, просіть шукайте – Бога і його цілей, чому він робить те, що робить. Вірте, що реальні зміни у вашому житті відбудуться – тільки через зміну вашого серця. Зміни відбудуться тільки, якщо Бог буде міняти ваше серце.. ми має постійну небезпеку опустити руки, перестати мінятись, перестати рости, я такий… почати винити обставини… ми не віримо, що ми можемо змінитись і ми сподіваємось на зміну обставин. В країні, в церкві, в моїх близьких… – Бог каже нам, що ключові зміни в нашому житті відбудуться тільки через зміну нашого особистого серця – не переставайте вірити, що це можливо для Бога. Шукайте Бога! Шукайте наставника! Наставництва! БОГ МОЖЕ! Ним задумані інструменти Він може!
Коли Бог виховує нас – від не відкидає – він приймає, він хоче спасти нас від нас!
Не дозволяйте вашій гордості і самолюбству обізлитись на Всевладного, Досконалого Бога.

Він набагато кращий за недосконалих батьків.

Ми злі – Він Добрий. Він працює над нами, щоб переплавити домішки злості із нашого серця.

Він взяв на Себе наші болі, наш шлях, наш гріх, нашу злість, нашу заслужену кару!

Він прийме, хто проходить, шукає, просить прощення – це праця Його Духу!

Чому Біблія так багато закликає нас просити! – це заклик до смиренного визнання безпорадності і покладання на Його сили.