Чи очікуємо ми дії Божої, яка буде міняти нас?
Хай Господь допоможе нам будувати віру не на своїх смаках, – а на Його Слові!
Ми всі відчуваємо страх. Якщо ми думаємо, що ми нічого не боїмось – ми не щирі, нечесні самі з собою.
Дії святих апостолів 4:23-37 « Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили. Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив! Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне? Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.
Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим, учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.
І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати, коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім’ям Твого Святого Отрока Ісуса. Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.
І апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була! Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і зарплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів».
Дії святих апостолів 4:13 «А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігаючи, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були ».
Петро та Іван вразили представників влади. Вони вели себе тепер так, як раніше вів Ісус.
Дії святих апостолів 4:29 «І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати…»
Апостол звертається до своїх, як вони себе ведуть. В них нема нахабства. Вони просять сміливості. Вони бачать свою потребу в сміливості. Страшно… Є небезпека піти на компроміс із Божим Словом.
Петро раніше : «я ніколи тебе не кину, навіть якщо всі кинуть – Я ніколи!».
Сини громові говорять про людей, які бунтують, нарікають, щоб Христос сказав слово і вони спалять їх всіх вогнем.
Зараз – вони інші:
Дії святих апостолів 4:31 « Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!»
Це спрацювало:
Дії 9:27 « (Павло) Варнава тоді взяв його та й привів до апостолів, і їм розповів, як дорогою той бачив Господа, і як Він йому промовляв, і як сміливо навчав у Дамаску в Ісусове Ймення.»
Дiї.18:26 «(Аполос) І він сміливо став промовляти в синагозі. Як Акила й Прискилла почули його, то його прийняли, і докладніш розповіли йому про дорогу Господню.»
Сьогодні – це глобальна проблема сучасного слабкого християнства.
Я чув не одне свідоцтво: як людина боялась в дитинстві людей і була цим пригнічена.
Виросла, навчилась говорити все, що думає в очі – грубо.
Пішла качатись в зал або заробила гроші, або якісь досягнення в соціальній сфері, в церкві, чи в місіонерстві, – та почала говорити грубо і нахабно. Це не сміливість!.

Покажіть – людину наглу ( а всередині вона може бути глибоко боязлива).

Ви побачите багатьох людей, які ставляться нахабно, зверхньо, зневажливо.
Ви побачите багатьох людей, які легко критикують, але брати відповідальність там, де невигідно їх егоїзму бояться, бо вигоди по плоті немає, лиш критику можна отримати в свою сторону.
Ви побачите людей, які ведуть себе грубо з іншими, але дуже «ранимі», коли в їхню сторону щось сказано.
Ви побачите людей, які ведуть себе нахабно у сторону тих, від кого їм нічого не загрожує. Вони боязливі та постійно відкладають важкі розмови на потім!
Ви побачите тих, які люблять бути в центрі уваги, щоб їх хвалили та ідуть, коли не отримують потрібного визнання.
Ви побачите людей, які люблять із іншими мати стосунки на позитиві, але бояться говорити правду в любові.
Ви побачите людей, які ревнують коли зачіпається їхнє «Я», – але не ревнують за Божою правдою, істиною!

Корінь цього : нема біблійного розуміння природи любові та сміливості!
Нам все це дається любов’ю. А згідно Біблії – все це жалюгідна підробка.
1Iван.4:18 «Страху немає в любові, але досконала любов проганяє страх геть, бо страх має муку. Хто ж боїться, той не досконалий в любові.»

8 секретів сміливості:

Дії 4:29 « І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати…»
Цінування Божого Царства – виходить із Божого Страху. Вони переживають за Царство, не привертають уваги до себе, не хочуть бути в центрі слави ( в центрі уваги). А якщо я не в центрі уваги – мені не цікаво.
Пошана до Бога понад усе.
Ми мали хрещення – це найбільше свято. Це більше свято в порівнянні із всіма весіллями, які коли-небудь усі разом ми мали у нашій церкві.
Дії 4:27 « Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса!»
Ревність – не за себе, а за ім’я Божого Сина.
Ви були свідками – ви бачили, як людина грішила і ви виправдовували її гріх, а коли це проти вас ?
Христос помирав за вас – Він єдиний любить вас.
Дії 4:28 «…учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося».
Віра у всеконтролюючий Божий Суверенітет.
Ми можемо сперечатись про доктрини, але вести себе нахабно, грубо, зухвало, – бо нам потрібно врятувати ситуацію – ми в такий спосіб боремось за правду. Бо вона сама по собі слабка ця правда. Нам потрібно її врятувати, і додати трошки «грішної поведінки»!
Дії 4: 29 «І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати…»
Бачення своєї потреби в зовнішній силі, владі, вповноваженні.
Коли Мій син Павло дізнався, що означає слово Павло – він дуже розчарувався. Павло на вечері: що означає твоє ім’я: Маленький – гордо відповів: «Маленький без Бога – і з Богом Великий»
Дії 4:30 «… коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім’ям Твого Святого Отрока Ісуса…»
Переконливе покладання на дію Божої руки.
Пс.68:30 «А я бідний та хворий, але, Боже, спасіння Твоє мене чинить могутнім…»
Дії 4:31,32 «Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю! А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жоден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.»
Турбота про церкву як свою сім’ю, за її потреби та за її єдність.
Бог потурбується про мене. Які думки виникають у вас коли ви читаєте ці вірші?…
Ви оцінюєте церкву із-зовні? Чому церква така? Чому вона щось мені не дає?
Чи ви оцінюєте церкву із середини? Якою церкву роблю «я»? Церква – це ти! Якою буде церква – якщо всі будуть « я»?
Ісус вмирав за церкву. Він прийде за нею!
Дії 4:33 « І апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!»
Впевнене любляче свідоцтво.
Я хочу перемогти в суперечках. Довести, що вони неправі, вони гірші, а я – кращий!
Мені шкода людей (горді люди не люблять коли їх жаліють). Ісус пожалів мене. Я потребував! Вони потребують!
Дії 4:34 37 « Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин, мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.
Вірність, довіра та пошана.
Якщо є недовіра, – то вона ґрунтується на конкретних фактах.
Якщо є довіра, – то вона також основується на фактах.
Якщо є зрілість , то немає лестощів, але справедливе, об’єктивне визнання значимості інших!
Жертовність.
Ефесянам 5:2 «…і поводьтеся в любові, як і Христос полюбив вас, і видав за нас Самого Себе, як дар і жертву Богові на приємні пахощі».