Дiї святих апостолів 5: 1-11
« А один чоловік, на ймення Ананій, із своєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка, та й з відома дружини своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.
І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові! Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер… І обгорнув жах великий усіх, що це чули! Юнаки ж повставали, обгорнули його, і винесли та й поховали. І сталось, годин через три прийшла й дружина його, про випадок нічого не знавши. І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки. До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть… І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали. І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це».

Фон всього – чудові стосунки, люди люблять один одного. І ось в їх громаді з’являється пара людей, які фізично приєднались до їх громади. Можуть переживати певні благословення від стосунків із ними, вони так близько до цього.

В старому Завіті Бог казав: ось перед тобою благословення і прокляття, обирай. Служити мені чи собі. Такі два наслідки ми бачимо в цьому уривку. Ми спробуємо розібратись від чого вони залежать.
В нашому житті Бог являє більше довготерпіння. Смерть не приходить відразу, але наслідки прокляття проходять через все життя! Це може бути благословенне життя або життя під прокляттям.
Можливо – Бог дає ще один шанс вирватись із цього способу життя, яке під прокляттям!
Суть нашого життя зводиться до стосунків. Я настановив вас, щоб ви приносили плід – користь в стосунках. Біблія багато говорить, щоб приносили Богу жертви.
Десятина була до існування Закону. Люди ішли в храм і приносили жертви! Це був прояв любові. Служіння.
Твою любов видно не по тому скільки ти знаєш, а по тому як ти і скільки віддаєш! Якщо дізнаєшся більше, а рівень твого «его» не зменшується, ти дізнаєшся більше для свого «его»! Щоб бути значимим!
Римлянам 12:1 « Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу…»
Рівень зрілості визначається рівнем вдячної любові. Як ти віддаєш себе для Царства : коштами, часом, зусиллями!

Чому одні дають – інші ні?
Незрілий чоловік привик отримувати все безкоштовно, вважає, що йому всі щось винні! Зрілий хоче віддавати себе Богу більше.
Ключове питання: За що помер? За який гріх таке серйозне покарання? Як називається такий гріх?
– Обман!? – Рахав – відпустила дорогою .
– Відкат самому собі?
– Обман саме Духу Святому ? ( що таке? )
В чому корінь проблеми?
Дії 5: 2-4 « …та й з відома дружини своєї присвоїв!…ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за землю? Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було?»
Присвоїв те, що було ітак в його владі? – парадокс.
Навіщо було продавати, обманювати? Це ніхто в нього не вимагав, не заставляв? Міг не давати нічого і залишитись живим? Міг би нічого не робити і нічого не було б! Невже краще нічого не робити?
В чому проблема? Якісь гнилі мотиви? Що могло мотивувати його? Автор відкриває перед нами завісу через пояснення контексту! Церква жила в дуже активному служінні один одному як силою, часом і коштами. Це дуже приємна атмосфера. Разом із тим були ті, які виділялися – наводиться у приклад Варнава, який проявляв особливу любов і жертовність.
В нас можуть виникати думки : «Всі дають і як я виглядаю на їхньому фоні, якщо я нічого не дам – моя значимість впаде!»

Всі захоплені Варнавою, всі хвалять Варнаву – (це нормально).
Ананія: я маю бути не гіршим… Він хоче ствердити свій авторитет!
Варнава робить те, що робить,- бо любить Бога. Варнава дуже сильний служитель , має співчутливе серце. (Павло і Варнава)
Ананій – робить це, бо хоче ствердити свій авторитет!

Гріх не в тому, що залишили собі гроші – а в тому, що хотіли створити враження!
Гріх справляння враження, гріх мати репутацію, гріх боротьби за авторитет і повагу, славу, бажання мати значимість.

Ми не кращі, ніж Ананій і Сапфіра. Божа милість на нас. (Ви думаєте, що ті, на кого впала башта були гірші? Ні кажу вам).
Кожен із нас спотикається по-різному.
Як ми реагуємо коли хвалять когось? – не мене.
Ми знецінюємо це? Ми не помічаємо, як наша поведінка видає наше самозакохане серце.
Буває так: живе церква служить і приходить горда людина, і зробить щось дуже мало, але своїми розмовами привертає увагу до цього дуже багато! Ти маєш любити Бога більше, а робити більше так, щоб це робило твій характер смиренним.
Так цікаво спостерігати, що в одної людини так багато користі і плодів, а її серце таке смиренне!
Інша – декілька раз зробила якусь дрібничку,- так багато суперечок, шуму, слів і нема плодів.
Ми даємо, служимо, стараємось – нема результатів – треба зайнятись чимось іншим (в нас втрачається) ентузіазм. Бо це не стверджує нас значимістю. Ми не можемо бути вірні впродовж довгого часу. Ми готові тільки до коротких ривків.
Мені цікаво зі сторони спостерігати, як живуть люди в громадах: хто більше дає, більш щедро живе і дуже скромно інтелігентно поводиться. Інший всім дає дуже мало, використовує людей, живе з постійними претензіями, з самовиправданням, звинуваченням, непокорі.
Може бути так: я відчуваю, якийсь тиск – насправді на мене ніхто не тисне, але я можу цього не робити. Але не хочу виглядати гіршим – це тиск моєї значимості, бажання бути не гіршим. Тоді я захищаюсь, але як? Я шукаю недоліки в інших, щоб опустити когось і підняти себе. Так і виходить – роблю менше , а осуджую більше ( корінь значимість мого его!)

Як ми даємо, коли ніхто не бачить?
Як ми дякуємо за користь, яку отримуємо?

Давайте простежимо уважно: В серці Ананія і Сапфіри зароджується гріховне бажання. Бажання серця: авторитетна значимість!
Дії 5:3,4 : « І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив. Чого ж в серце своє ти цю справу поклав?»

Три рішення:

Продати – заради свого значення.
Не віддати все, залишити собі.
Обдурити.

На якому ми шляху зараз?
Служіння своєму «Его»
Служіння Ісусу

Шлях благословіння:
Жінка приходить через 3 години – Лука точний – це історичні дані.
Чому Петро запитував? (провокував)
Дії 5:8 « І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала: Так, за стільки»

Точно так само як Ісус запитував Юду? Давав шанс покаятись! Петро звертався до сумління Сапфіри.
1. Чутливе сумління, яке веде до смиренного покаяння.
Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать! Коли я говорю, цитую, пощу переживаючи про когось, чи взяв відповідальність!
Чому покаяння так важко вчинити? Бо потрібно зійти з шляху « великого его». Покаяння смиряє серце.

Дії 5:9,10 « До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть. І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, то знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали».
Чому Петро не відчував ніяких докорів сумління в нелюбові? Часто, сьогодні люди створюють собі ідола, в своїй уяві, про Бога, так само як Бога представляв єретик 2 століття Маркіон. Бог Старого Завіту злий, Нового «добренький».
Бог Нового Заповіту здійснює свій справедливий суд через Петра!
Істина – це ревність за Славу Божу!

2. Серце, яке ревно шанує Бога, славу, святість, чистоту!
Перша спільнота відображала собою храм Божий, місце чистоти Божої! Їхня турбота була за те, щоб хтось не занечищував храм і не позорив нашого Батька!
Було б легше читати цей уривок, якби все закінчилось покаянням, але так не сталось!

Дії 5:11,12 « І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, що чули про це. А руками апостолів стались знамена та чуда великі в народі».

Розрізняють 2 види страху:
Страх із повагою. 2) Страх із зневагою.

Страх із повагою – страх любові. Здоровий страх поваги – це здорова пошана. Ти відчуваєш легкість, любиш того, кого боїшся. Віриш що Він любить тебе, ти поважаєш і шануєш Його!
Страх зі зневагою – страх любові до себе! Нездоровий «Его» страх – ти не любиш його. Ти любиш себе і боїшся, що тебе принизять. Ти хочеш самозахиститись через самоствердження.

Яким ми бачимо Бога у цій історії?

Він хоче благословляти.
Він Ревнитель – не терпить мотивів «его» значимості.
Він очікує правдивої сердечної пошани!
Він милостиво дає шанс для покаяння!
Він не дає другий шанс безкінечно.

Дії 5:12 « І були однодушно всі в Соломоновім ганку».
3. Серце, яке шанує Божу церкву – будується в чесності, однодушності!
Дії 5:4 «Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твоїй владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!»
Обманюючи церкву – ти обманюєш Духа Святого! Це твоє відношення до церкви Божої, – до тіла Христового!
Ти стверджуючи свій авторитет ідеш на те, що може зневажає честь тіла Христового!
Якщо ти грішиш, – тобі потрібно іти до церкви за прощенням і помилуванням – це буде смиряти тебе.
Куди потрапили Ананій і Сапфіра? Їх серце перебувало в гріху, в самозначимості!
Ти можеш покаятись, хреститись, але не стати учнем!
Примирись із Богом!