У вашому житті бували чудеса?
«Чудо»
Чудо – це коли відбувається щось, що ми не можемо пояснити відомими законами природи. Світ існує за певними законами.
Слово порядок – це упорядкованість. Цей порядок організований Богом, щоб оберегти нас, щоб жили ми в захистку, в гармонії, – а не в хаосі.
В посланні Дії святих апостолів 3:1-10 описано чудо, яке зробив Господь:
« А Петро та Іван на дев’яту годину молитви йшли разом у храм. І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! І той подивився на них, сподіваючись щось дістати від них.
Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобі його!…
І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!»

Як Бог здійснює чудо у нашому житті?
В кожного із нас точно є сфера в житті, де нам потрібно чудо!
І от виникає питання – що зробити, щоб це чудо відбулось?
Навіть вірою чудо неможливо заробити, заслужити.
Ми не знаємо, що було на серці в цього чоловіка. Чи він ходив як на роботу. Який у нього був характер, робив він добро чи ні, був він добрий до людей чи ні. Був він пригнічений чи ні. Був він добрий чи прикрий. Нічого не вказано на те, що підкреслювало його заслугу. Зверніть увагу, що навіть віру він не міг поставити собі в заслуги. Не був героєм віри. Він навіть не сподівався на якесь чудо. Хоча міг би!
У посланні Дiї святих апостолів 2:43 написано « І був острах у кожній душі, багато чинили апостоли чуд та знамен».
Петро та Іван – учні Ісуса. Апостоли поставлені Ісусом на служіння. Не лже-апостоли.
Тому цей чоловік не сподівався, що таке можна отримати, він змирився із своїм станом здоров´я, вже звик до свого життя. Він не сподівався, що його життя може змінитися кардинально. Навіть не смів надіятись, що щось може змінитись.
Петро допомагає цьому чоловікові повірити – бере його за руку. Бог милостиво іде нам також назустріч і робить перший крок – відкривається, коли ми його не шукаємо.
Бог може робити чудеса і по вірі, і для віри.
Але навіть віра не є інструментом для отримання чуда. Джерелом чуда є Бог!
Неможливо вивести якісь закономірності, як Бог діяв у минулому, і що нам зробити зараз – щоб заставити Бога зробити чудо зараз!

Як бути відкритим для чуда?
«КРИВИЙ»
– «Хоч палка крива – Бог б’є нею прямо» Ми всі криві.
«…Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов…»

Кривий розраховував на милість ( не на заслугу, ні на працю, ні на достоїнство). Чудо неможливо заслужити.
Милість – протилежне заслузі. Милість – це відсутність претензій до того, хто дає ( буває бідному не дасиш – він розізлиться і щось скаже зле в твою сторону. Ти повинен був дати. Він має право! Очікувати! Ти повинен! ).
Він визнавав свою потребу. У нього було смиренне серце.
Він не каже – я сам справлюсь. Мені не потрібно подачок, допомоги. Ні все навпаки – він каже мені потрібна допомога, я буду вдячний за неї.
Він виявляв постійність, стабільність: не опускаючи рук він продовжував просити про милість! В цьому позитивна сторона – він не нарікав, не опустив руки. Він робив, що міг. Шукав, що розумів.

Як Бог здійснює чудо в його житті?

Бог не дає йому те, про що він просить і на що сподівається.
«Подивись на нас: срібла і золота ми не маємо…». Те що ти розраховуєш від нас – це лиш мізер! Часто ми тримаємось за якийсь матеріальний мізер і не хочемо його Богу віддати.
Бог хоче дати – набагато більше!
Бог дає Йому значно більше і краще ніж те, що той очікував.

Він не очікував, що його життя може змінитись на стільки сильно. Не очікував, що Бог дасть йому набагато більше ніж він просить.
Чому Бог робив це у вашому житті?
Бог любить краще ніж ми думаємо! – Бог вражає Собою, викликає в нас захоплення, довіру.
Що має – те дає тобі. Петру не соромно. Петро хвалиться! Чому Господь не дає те, що ми часто просимо. Він хоче, щоб наше серце не було захоплене отриманим, бажаним нами об’єктом, який нам здається потрібний в житті, – а заповнене Богом.
Ми подібні на кривого – який чекає якихось 5 грн – а Бог хоче йому дати ноги!
(Пригадую один з таборів, у якому була поставлена сценка,- люди ходять на колінах.)
Коли отримав не те, що шукав, а інше – не розчарувався, а зрадів.(уявіть, що ми на місці цього кривого і ми просимо про покращення свого матеріального становища).
Нік Вуйчич – міліонер. Приїжджає і підбадьорює нас. Дехто каже – йому там добре в Америці. Він має жінку, дітей, гроші. Але не має рук і ніг. Що б обрали ви ноги чи мільйони.
Уявіть собі картину,- ми отримали спасіння і боїмось щось втратити : 1 валізу грошей і 1 валізу поваги людей!
Давайте ми подивимось на своє життя так – ми боїмось щось втратити і тому кажемо : «я боюсь змінювати своє життя», це те саме: якби кривий розчарувався, що отримав зцілення, а не гроші.
Для Петра найбільшим благословенням було не приймати чуда, а стати учасником у сповненні Божого чуда з його участю. Найбільше благословення ми переживаємо не тільки тоді, коли чудо дається нам. А коли чудо здійснюється через нас. Люди із пекла – потрапляють у рай – це найбільше чудо дароване незаслужено нам, і коли передається через нас цей дар від Бога людям.
Кривому, зціленому потрібно було усвідомити, що він отримав і іншим сказати : « Що маю те, даю тобі!»
Кожному Бог дає щось своє.
« Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім’я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!»
У когось є матеріальні ресурси – Слава Богу, за те, що Бог дарує покликання людині до певної професії і робить продуктивною у ній.
Характер – щедрість, трудяться не для себе, ліняться не для себе, а щоб давати іншим.
У посланні до апостола Матвія 25: 22-30 сказані наступні слова
« Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: Два таланти мені передав ти, ось іще два таланти здобув я. Казав йому пан його: Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав. І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє…
І відповів його пан і сказав йому: Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав? Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє. Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має. Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів!»
Таланти, здібності, які закладені з народження
Духовні дари, здібності, які з´являються від духовного народження.
У 25 вірші сказано: « І я побоявся, пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє»
Яке самовиправдання, як невинно звучить.
Ти жорстокий – я побоявся. Ти будеш мене докоряти. Ти будеш незадоволений. (Божа справедливість висвітлюється як жорстокість з сторони ).
Служіння не є ще одним способом, щоб любити себе і самостверджуватись – це спосіб жертвувати собою і віддавати. Давати, те що мені Бог дав. Що маю – те даю тобі.
Наприклад:
Хочу співати – не дав тобі Бог.
Хочу викладати англійську – погана в тебе англійська (вчити, характер не такий)
О я вам вже не потрібна. Молодь сама!

Ісус на хресті виконав вимоги справедливості.
Нам не потрібно відстоювати і боятись за свою значимість.
Жити егоїстично – Христос вмирав за наш егоїзм.
Христос розплатився за нашу недостойність.
Ми достойні хреста, – але Він удостоїв нас царства! Ми не заслужили – нам подароване те, чого ми удостоєні.
В нас нема більше своєї достойності – тільки достойність Христа.