Дії святих апостолів 2: 37 – 47 « Як почули ж оце, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим апостолам: Що ж ми маємо робити, мужі-браття? А Петро до них каже: Покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!
Бо для вас ця обітниця, і для ваших дітей, і для всіх, що далеко знаходяться, кого б тільки покликав Господь, Бог наш. І іншими багатьом словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду! Отож ті, хто прийняв його слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три! І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах. І був острах у кожній душі, бо багато чинили апостоли чуд та знамен.
А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ломлячи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті, вихваляючи Бога та маючи ласку в усього народу. І щоденно до Церкви Господь додавав тих, що спасалися».
Які емоції і відчуття у Вас ? « Круто! З´явилось натхнення. Повинен(-на) це зробити! Обов’язок. Чому? Надія. Безнадія! Церква не така!»

Ми можемо при розмові вкладати певні емоції у текст який говоримо ( наприклад пригніченість, поверхневу позитивність та інше ). Нам необхідно відчути атмосферу та емоції, які присутні в даному тексті.
Те, що описує Лука – це те, чим захоплюється автор. Це те, що відповідає Божому задуму!
Церква не була ідеальна, в неї були свої недоліки і труднощі, свої проблеми, одні вирішувались, інші ні.
⦁ В церкву проникали невідроджені люди
⦁ В церкві помирали люди за гріх.
⦁ Люди шукали шляхів досягнення власних цілей.
⦁ Церква хрестила невідроджених.
⦁ Церква часом не виконувала доручення, а шукала комфорту (наприклад: переслідування – розсіяння церкви).

Ми можемо читати текст і знаходити вигоду лиш для себе самого.
⦁ Читати і думати – що мають дати мені.
⦁ Ми можемо давати і також цим самостверджуватись.
⦁ Ми можемо думати – це вже нереально сьогодні!
Перш за все Вам потрібно підбадьоритись у вірі!
Згадайте скільки раз церква була в найбільш жалюгідному стані. Але церква переживе всі інші організації світу!

Історія Біла Хайбелса. Бачення. Мрія.
Їх сьогодні – нема в церкві. В них проблеми… Я подумав : коли в людей проблеми – вони не ідуть в церкву. Якою Бог задумав церкву!?

« Це була остання пара дня, я вже розмірковував над тим, як втекти з заняття. Але професор Гілберт Белізікян – думав по іншому. Він із трибуни почав розмову, якою поступово почав розкривати нам свою душу в буквальному значенні, ми навіть не змогли подумати про таке.
Студенти, – почав він – якось, на цій землі жила група прекрасних віруючих людей, які настільки були посвячені Богу, що їх життя було буквально заряджене силою Святого Духа. Вони слухались Бога у всьому. Що Він казав робити – вони робили, що не робити – вони не робили!
В цій групі послідовників Христа, віруючі любили один одного по-справжньому, щирою любов’ю. Вони не лицемірили, а розділяли один із одним своє життя. Вони сміялись, плакали, молились, співали, служили разом, знаходились у справжньому християнському спілкуванні.
Ті, в кого було більше – з готовністю ділились із тими, в кого менше поки соціально економічні бар’єри не стерлись взагалі. Люди об’єднувались так, що тепер ні статеві, ні расові відмінності не мали значення. Культурні різності – стиралися.
У 2 розділі Дій святих апостолів написано про те, що перша церква запропонувала невіруючим таке бачення життя, настільки прекрасне, що в людей просто перехоплювало подих. Воно було настільки сміливим, настільки творчим, настільки динамічним, що вони просто не могли від нього відмовитись. Вони були свідками сили Божої, яка діяла через посвячених Богу людей.
Біл коментує: «Слова професора були такими гарячими, що відчувалось в кожному слові сумне, переживання спрагненої душі, щодо відновлення першої церкви. Я ніколи раніше не думав і не розумів, що бачення може бути таким запалюючим з того дня воно оволоділо мною повністю, до кінця.
Я боровся сам із собою – чи реально це, чи вдасться мені, нам… чи зможе християнська спільнота знов побачити, що цей приклад реальний.
З того дня я жив із мрією. А що якщо би ця істинна спільнота могла відтворитись у 21 столітті? Він не пам’ятав такої церкви.»
Біл розповідає, що з дитинства пам´ятає одну із таких церков, де кожен має свою лавочку. Вони їм не належали – але вони так думали, що належали. І от одного недільного ранку він помітив, що одна лавчока частенько залишається пуста! Біл запитав батька: А чому Лендербергів нема: «в них проблеми». Промайнула перша думка : «якщо в тебе проблеми – тобі потрібно піти із церкви?»
А якщо те, що було в Єрусалимі тоді – могло відбутись в Чікаго сьогодні.
Це рішення – розбило серце батька. 35 років батько будував мега-бізнес. Заможна сім’я. До 18 років – ліцензія пілота літака, доступ до всіх розваг світу, яхти, катера, мотоцикли, екстрим. Я знав все…Можливо життя в такому суспільстві – дає щось більше мені ніж те, що дали мені всі мої «іграшки».
Студенти: Чому така спільнота не може існувати в наші дні? Невже Бог скинутий з трону? Біблія не застосовується в нашому житті? Святий Дух загубив свою силу? Чому таке не може існувати сьогодні? Стоп! Заспокійся! Це можливо, але комусь потрібно відмінити свої плани. Ви це зробите?
Серце батька розбите – я помру і навіть не спробую!
Серце батька розбите – батько каже: тобі ж навіть не подобається в церкві – я знаю, повір я знаю… я буду будувати іншу. Будувати і працювати – це тобі не критикувати!

Дії святих апостолів 2: 42 « І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах».
Принципи життя здорової церкви.
1. У вченні апостолів. (я потребую вчителя, я учень, я повинен бути у навчанні). В церкву Дім Євангелії прийшов до Бога генерал – приклад смиренного учня! Перебував в учнівстві та служінні.
Дії святих апостолів 2: 43 « І був острах у кожній душі, багато чинили апостоли чуд та знамен». Острах і чуда!

2. Спільність. Важливий аспект
Дії святих апостолів 2: 44-46
« А всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було. І кожного дня перебували вони однодушно у храмі, і, ламаючи хліб по домах, поживу приймали із радістю та в сердечній простоті».

Не значить, що це життя в комуні!
Не значить, що когось примушували!
Не значить, це робили усі!
Не значить, що бідні мають право вимагати в багатих.

Люди приносили до ніг апостолів – це не давало їм можливості самостверджуватись: «я молодець!».
Це ближче ніж сім’я – це одне тіло. Болить один палець – все тіло болить. Кожен концентрується не на тому, хто я? Чи гармонійне тіло, чи єдине воно навколо цілі Божої.
3. Згадування страждань Христа – фундамент єдності.
Ми всім завдячуємо Христу!
Це не єдність взаємо вигідного ідолопоклонства – це єдність в захоплені Христом!

4. В молитвах. Живі стосунки з Христом. Неможливо наїстись на місяць, неможливо намолитись на тиждень.

старі традиції – мертві, немає життя, це всього лиш релігія.
нові традиції – люди часто сперечаються за те, чиї традиції кращі.

Суть в тому чи ти маєш живі, збудовуючі стосунки з Христом.

Сила церкви і страх Божий народу, який бачить дію Божу.

Запитання – Заперечення:
⦁ Як вірити людям? – Скільки конфесій і в кожного своє уявлення про будування церкви. – Є небезпека знайти собі по тілу і те, що невідроджене. Варто шукати те, що найближче відповідає зразку Писання. І самому бути прикладом. Якою була б церква якби всі жили як я? Я буду прикладом.
⦁ Чи можна зробити висновок, що так як вони – так потрібно і мені, жити з церквою? – Неодноразово про це говориться в Заповідях, Писання . Бог дає сім’ю, альтернативне суспільство.
Дії 2: 41 «Отож ті, хто прийняв його слово, охрестилися. І пристало до них того дня душ тисяч зо три!»
⦁ Якщо буду так робити і буду старатись – а мені не вдасться. І все одно не буде миру і радості? – Якщо це зробить тіло, а не серце. Дії 2 : 40 « І іншими багатьма словами він засвідчував та вмовляв їх, говорячи: Рятуйтесь від цього лукавого роду!»
Чому вони так хотіли жити і що давало їм силу, бажання та насолоду від такого життя? (виглядає як ідилія, але заради неї кожен жертвував своїми інтересами).
Біл Хайбелс каже: « Я не розумію людей, які кажуть: «я люблю Бога, але коли мова іде про посвячення церкві, – вони кажуть: в мене нема на це часу!».
Найбільша Заповідь – любити Бога! – Найбільша проблема людини – ми не достатньо любимо Бога.
Прощенність – це єдиний шлях.
Мені прощенно . Прощенні – прощають!

Об´явлення апостола Івана 3:15,16 «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст»