Дії 12:19-25 «19 А Ірод, пошукавши його й не знайшовши, віддав варту під суд, і звелів їх стратити. А сам із Юдеї відбув в Кесарію, і там перебував. 20 А Ірод розгніваний був на тирян та сидонян. І вони однодушно до нього прийшли, і вблагали царського постельника Власта, та й миру просили, бо їхня земля годувалась з царської. 21 Дня ж призначеного Ірод убрався в одежу царську, і на підвищенні сів та й до них говорив. 22 А натовп кричав: Голос Божий, а не людський!23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові. І черва його з’їла, і він умер…24 Слово ж Боже росло та помножувалось.25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.»

«23 І Ангол Господній уразив зненацька його, бо він не віддав слави Богові.»

Чи це означає, що кожного разу, коли хтось не віддає славу Богові – він вмирає. Звичайно ні! Боже довготерпіння велике. Що Бог хотів сказати цим людям в той час і нам у наш час?

1) Зовнішній успіх – не завжди реальний!

Дiї 12 «1 А Цар Ірод тоді підніс руки, щоб декого з Церкви гнобити.»

Деколи ми або хтось починає себе поводити так, як би все в житті залежало лиш від нас. Так як би ми були дуже значимі, або хтось нас може ображати чи ми можемо ображати цим когось іншого.

Ми хочемо в певний спосіб підкреслити свою значимість, а когось опустити, поставити на місце або хтось нас хоче принизити.

Нас турбує несправедливість проти нас або ми не помічаємо своєї само центричності. Є Господь над нами, Він бачить все і все в Його руках. Наша справа іти любити і спасати ворогів. Судити – це Його справа, Він судить і буде судити!

2) Ззовні дуже позитивна атмосфера – Хвала!

Люди хвалили Ірода! Таке підбадьорення Богу виявилось не угодним, противним.

Така приємна атмосфера: похвала, підбадьорення , а Богу вона виявилась огидною.

Невже цей уривок говорить про те, що не можна хвалити, то в чому ж проблема?

«не віддав слави Богові.»

Віддай Славу Богу! (Честь і достоїнство)

Давайте подумає над прочитаним уривком . До чого закликає він нас?

Уривок закликає говорити про Славу Божу?

Можна говорити – це як марнотну звичку.
Можна говорити – це щоб повчати інших.

Можна говорити щось про славу Божу, підозрювати мотиви інших і при цьому як раз утверджувати свою честь і своє достоїнство.

Біблія – це не книга, яка вчить просто говорити правильні слова. Біблія – це книга в першу чергу про мотиви.

Єремії 17:9 «Людське серце найлукавіше над все та невигойне, хто пізнає його?»

Можемо створити атмосферу негативного ставлення, гноблення, тиску незадоволення так, як Ірод гнобив християн, щоб утвердити свою честь і достоїнство. Ми праві та правильні, а ви ні. Ми кращі – ви гірші.
Ми можемо створити атмосферу хвали і позитиву, щоб також утвердити свою честь, достоїнство, хорошість і вигоду.

Негативна атмосфера: багато докоряючих думок або слів у спілкуваннях

А також:

Ми хочемо боротись за «чисту правду», за щось глибоке, а не поверхневе;
Багато докорів, а ми або мовчимо, або сперечаємось. Ми говоримо тільки у спротив.

Ми беремо Божі заповіді та починаємо підозрювати мотиви інших людей,в тому що вони не такі.

Когось похвалили або хтось розповів як Бог діяв в його житті – ви ж думаєте,що він хвалить себе.

І вам хочеться сказати в цей момент – Богу вся слава! Мотив – применшити брата. Ціль не возвеличити Бога.

Чому нас тягне до цього, – бо піднімаємо собі в такий спосіб честь і достоїнство.

Жадібність в тому, щоб давати честь комусь, бо внутрішня спрага серця до честі самому собі!

Ми жадні на похвалу, вдячність. Ми не віддаємо честь Богу через людей, бо ми хочемо її присвоїти собі.

Наслідок – несправжня тимчасова дружба, дуже малі плоди, самотність.

Позитивна атмосфера:

Наслідок: люди ідуть від Христа. Люди розчаруються.

Пол Вошер «на що людей ловите – тим потім доведеться і утримувати». Люди будуть залишати служіння і шукати свого. Вони виховані шукати свого на позитиві, іти туди, де самостверджуються.

Христос залишив славу Небес, щоб спасти нас і нам сказав, візьми свій хрест і йди вслід за Мною.

Позитивна атмосфера може зміниться на негативну, тоді коли позитивна настане нас «позорити», а ми шукаємо собі честі!

Трансформуюча атмосфера.

Підбадьорення правдою.
Якщо людина зараз хоче похвали, то це не час годувати ідолів цієї людини.
Якщо людина на зауваженні, то не час будувати стосунки на позитивчику. ( уявіть: мама покарала дитину. Приходить тато і він хоче бути хорошим в очах дитини. Кращим ніж мама!)
Сестра і брат.
В короткій – ти виграєш, в довгу – ти програєш.

Ідентичність – це наше глибоке самосприйнняття. Наша самоповага.

В Стародавній культурі вона формувалась на основі місця у клані, у племені, у спільноті.

Сучасна кульра на тому, що я сам думаю про себе. Ніхто не диктує мені. Я шукаю в собі.

Життя на позитиві – мотивація позитивною похвалою. Це гордість.

Життя на негативі – мотивація негативном. Це гордість.

Життя Євангелією – життя достоїнством Христа, нема мене, я не в центрі, я не думаю про те як сприймають мене!

«Воронка» Євангелії.

Якщо я тільки зверху, якщо атмосфера тільки в зверху, то чому мені неприємно роздумувати про гріх ?

В Христі – це в першу чергу про кого? Це в першу чергу про достоїнство кого?

Христос – залишив честь і достоїнство, щоб спасти нас? Щоб приводити людей по справжньому до Христа, тобі потрібно залишати свою честь і своє достоїнство. Ти будеш залишати, а Христос буде давати.

Є 2 види старшого брата: це життя старшого брата

позитив – я значимий.
негатив – я не значимий.

Дії 10:24,25 «24 Слово ж Боже росло та помножувалось. 25 А Варнава та Савл, службу виконавши, повернулись із Єрусалиму, узявши з собою Івана, що прозваний Марком.»

Зверніть увагу:

Шириться на служіння Твого Імені.
Конкретно іменем роблять конкретні речі.

Трансформуюча атмосфера

Чи хоче моє серце поширення мене і мого слова?
Чи слава, честь і достоїнство Христа в церкві важливіша для мене ніж мої особисті?
Чи спільний успіх для мене важливіший ніж мій особистий?
Чи росте мій рівень пізнання прощенності і посвяченності? – мислення «воронка».
Ти віддаєш честь в першу Богу, по-друге людям. (якщо людина не в гріху, якщо не у проблемі) .

Римлянам 13:7 «Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь.»

Це зробив Ісус: він залишив теплу ванну. Місце честі і достоїнства – пішов дати нам Себе!
Ідіть за Мною! Він не залежав від людей, а від стосунків із батьком!